Сумерки
Лідія Юртаєва
Серед самітніх скель скитається самітній спокій. Стихло сонце, сповите смарагдовими снами. Стежки строкатих сосен снують сполоханий серпанок спогадів сум'ятно-скраджений сувій. Сопучі сови сумирно стережуть сумерків  святий спочинок... Сивіє, спопеляється сяйливий спомин скороминучих сьогодень. ...
2021-11-16 18:15:07
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лідія Юртаєва
Дякую! Це було моїм задумом, передати, навіть навіяти спокій)
Відповісти
2022-02-04 14:33:30
Подобається
Інші вірші поета
Не мара Надломлений Я віднайшла її ТРОЯНДА
Інші поети
Meisongdi Riamroi
@Meisongdi_Riamroi
Марія
@VictoriaLerua
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1428
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1924