Прелюдія

Лідія Юртаєва

Серед білих напівтони напів гіркі Серед чорних замолоду на дотик дірки До плечей потай прив'язали тягар сподівань Серед злету наяву прохромили деку без вагань Звуки здались тиші у полон Серед мотлоху скніє іржавий камертон Біжить вітер серед степу вільними мазками Серед трав би обрости щоб дикими казками. Серед неба ярим криком роз'ятрити б грозу На світанку щоб збирати запашну росу Серед лісу близько стежка закликає вглиб.. Щоб путами сакральними пісню стерегли Начерпати сонця щоб сповна заяскріли дужим сяйвом неживі слова Голосисті зграї підхоплять спів воскреслий Й поміж сплетінь рядки ворожі скреснуть.

2022-02-01 23:14:46

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Лідія Юртаєва

@Олег Шемчук (ОЛШ) Спасибі! Я вкрай рідко пишу римовані вірші, тож підбирання саме цікавих рим, мені вдається складно, але я рада, що все ж вийшло)

Відповісти

2022-02-02 06:45:12

1

Олег Шемчук (ОЛШ)

@Лідія Юртаєва Вийшло 100%! Молодець)

Відповісти

2022-02-02 06:47:43

1

Лідія Юртаєва

@Олег Шемчук (ОЛШ) Спасибі!😊

Відповісти

2022-02-02 07:30:20

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1971

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2293