Прелюдія

Лідія Юртаєва

Серед білих напівтони напів гіркі Серед чорних замолоду на дотик дірки До плечей потай прив'язали тягар сподівань Серед злету наяву прохромили деку без вагань Звуки здались тиші у полон Серед мотлоху скніє іржавий камертон Біжить вітер серед степу вільними мазками Серед трав би обрости щоб дикими казками. Серед неба ярим криком роз'ятрити б грозу На світанку щоб збирати запашну росу Серед лісу близько стежка закликає вглиб.. Щоб путами сакральними пісню стерегли Начерпати сонця щоб сповна заяскріли дужим сяйвом неживі слова Голосисті зграї підхоплять спів воскреслий Й поміж сплетінь рядки ворожі скреснуть.

2022-02-01 23:14:46

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Лідія Юртаєва

@Олег Шемчук (ОЛШ) Спасибі! Я вкрай рідко пишу римовані вірші, тож підбирання саме цікавих рим, мені вдається складно, але я рада, що все ж вийшло)

Відповісти

2022-02-02 06:45:12

Олег Шемчук (ОЛШ)

@Лідія Юртаєва Вийшло 100%! Молодець)

Відповісти

2022-02-02 06:47:43

Лідія Юртаєва

@Олег Шемчук (ОЛШ) Спасибі!😊

Відповісти

2022-02-02 07:30:20

Інші вірші поета

Лише Нам ВОРОГ Я віднайшла її Сумерки

Інші поети

Sarang Luxeu

@sarang_luxeu

Владислав Анубисов

@artem_tyurin

леся маркiв

@lesia_vikram

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2724

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3290