Як легко...

Лео Лея

Як легко забути про час, Коли потрапляєш до мрії, На крилах живої надії Летиш там, де захід жеврі'є. Так легко забути про час. Як легко згубити каркас, Що є кістяком сподівання, Не втратити власні бажання, До краплі спожити страждання. Так легко згубити каркас. Як легко сховатись між мас І словом промовлених звуків, Мелодій, шумів, перегуків, Дзвінків, перешіптувань, стуків. Так легко сховатись між мас. Як дивно живе щось у нас В душі, десь на самому денці, (Відбу'ло вже кілька каденцій) Лиш місце займає у серці. Так дивно живе щось у нас. Як хочеться скинути враз Всі маски, перуки, накидки, Те, що не своє, аж до нитки (вдягати щодня його гидко). Так хочеться скинути враз. Як важко позбутись образ, Які назбирались роками, Тихенько ростились думками, Усім дарувались словами. Так важко позбутись образ... Та радість приходить щораз, Коли пересилити взмозі Себе, ідучи по дорозі, Сказавши "Прощай!" всій тривозі. Так, радість приходить щораз...

2021-04-28 17:34:55

18

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Лео Лея

@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ Дякую 💖 мені приємно)

Відповісти

2022-10-24 19:05:57

1

Юлія Богута

За що я люблю твої вірші, так це за гарний ритм і подачу. Їхх легко читати, вони простіше сприймаються через це і можна відпочити. Навіть якщо тема досить глибока чи болюча. Іноді треба відпустити весь біль, всю злість і всі образи, аби мати сили жити далі. Це дійсно так. Бо інакше ти себе просто поховаєш за всім цим. #чв

Відповісти

2022-10-25 18:49:01

1

Лео Лея

@Юлія Богута Дякую) мені дуууже приємно, що моя писанина на тебе впливає, як заспокійливе) чесно-пречесно🥰

Відповісти

2022-10-25 19:05:41

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10910

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

101

8

11831