Беззмістовний
Кожен вірш мій пишеться краплями Невимовними та незграбними, Скористатись не взмозі скрабами, Щоби рими сяяли стразами. Кожне слово теньковане паклями, Що звисають страшними клаптями, (Незатвердженими "прорабами") Незабіленими образами. Кожна буква, як зірка всесвіту, Вимальовується мереживом І неоновим світлом весело Вистеляє шлях необмежений. Кожен звук свою веде бесіду, У думках надовго збережену (децибелами все було знесено, щоб зачистка пройшла, як належало). Зміст і сенс дорогою втрачений, Віднайти їх і не старайтеся, Зрозуміти не намагайтеся. Роковини їхні відзначено...
2021-05-08 13:52:43
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Гарно!
Відповісти
2021-05-09 08:59:29
1
Лео Лея
@Блакитноока Дякую ☺️
Відповісти
2021-05-09 10:07:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3870
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2525