Так хочеться...
Лео Лея
(надихнув вірш https://www.surgebook.com/last_samurai/poem/dah) Так хочеться злетіти вище, вище Тих всіх дахів, що давлять на свідомість, Перенестись туди, де вітер свище, Якщо точніше, просто в невідомість... Так хочеться в повітрі розчинитись, Мелодією вітру танцювати, Далекою зорею засвітитись, У космосі з такими ж побрататись. Чумацький Шлях пройти з кінця до краю, Через сузір'я впасти в Чорні діри. Колись так буде - це я точно знаю, Та в даний час мене тримає тіло...
2021-07-05 06:06:15
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Дякую, дійсно так😊
Відповісти
2021-07-05 14:22:39
Подобається
Інші вірші поета
Моє серце - то океан Я хочу... Осінній настрій Кривавий бал
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Victoria H
@gl9victoria
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4839
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12516