Не можу...
Я не можу уже не писати, Хоч мовчати бажання ще є. Але варто лиш слово сказати, Й зупинитись уже не дає Думка з ритмом і римою разом. Як же хочеться десь залягти, Щоби так, як колись, щоб відразу Сном забутись, злетіти, змогти Прочитати-продумати різні, Не моєю рукою рядки Понаписувані. Щоб капризні Букви, знаки, малюнки, картки Не мозолили розум щоночі, Не ховалися в крапках, тире, Не ставали мені перед очі Порозписуваними Даре... Я ще хочу тихенько мовчати. Та не взмозі стулити уста. Скоро знов доведеться кричати... Особливо, як думка пуста...
2021-09-10 20:10:55
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Дякую)
Відповісти
2021-09-11 10:39:16
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4974
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5456