Ну чому?
(18+)
Боже, ну чому на світі, Тому що створив Ти. Люди всі що тут живуть, Настільки заздрісні і злі, Настільки злобні й гордовиті. Боже, ну чому на світі, Тому що створив Ти. Не може бути крапельки добра, Щоб ми всі були, Настільки люблячі і добрі, Настільки лагідні і щедрі. Але у цьому світі нашому, Це аж ніяк є неможливо. Бо нависло над нами, Всесильне і могутнє зло. І все це через того, Що перше зло вчинив, Він проти Тебе Господи, Отче Наш Небесний. І він панує нашим світом, Що світ наш зробився злий. Та все ж здаватися, Не повинні ми в цей час. Надіятись на краще мусим, І вірити в добро повинні. Бо в народі є повір'я, "Добро завжди перемагає зло". Ми станем як та скеля, Ми станем нездоланні, Перед найлютішим злом, Непереможні будьмо всі разом. І буде вести ми війну, Хоч й вічною вона буде, Та все ж Добра зі Злом. І хоч ми будемо мати втрати, Та все ж досягнемо мети, І переможем люте зло. А Бог нам в цьому допоможе, Хоча і так далеко Він, Від наших душ, сердець, і дум.
2021-09-22 12:42:13
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Стихотворение отличное, хоть без вопросов я и не остался.
Відповісти
2021-09-22 14:00:37
Подобається
Green Cherry
Может, вопрос адресован не туда?
Відповісти
2021-09-22 14:14:40
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3369
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13093