Така вона моя Любов
(18+)
Любов це така штука Яка приносить лиш безвихідь Любов це пекельні муки Що спотворюють наш світ Любов це почуття Яке знищує нас з середини Любов це така штука Яку ніколи не пізнаю Колись закоханість була Та її розбили й знищили Всі ті кого можливо я любила Тепер у моєму серці Лиш одна розруха Одна лиш темрява в мені Пітьма і злоба там у серці В душі моїй одна лиш злість І вже нічого не змінити Не поміняти на любов Зі зла добро вже не зробити Вже демона на ангела перетворити Стане не підсилу геть нікому Я злобне і колюче стерво А не лагідне і ніжне кошеня Я та яка не вірить у любов Не йме вже віри у кохання І хоть би хтось не намагався Це почуття вже мертве Любові вже не має у мені Я вже не знаю про кохання І більш уже не хочу  знати Мені вже без любові тої На світі що створила я собі Живеться легше й спокійніше Там за стіною снігу й льоду За полум'ям із пекла мого Так я стіну собі створила Відгородилася від всього світу нею Бо як інакше вижити мені На цьому злому світі Якщо цей світ розбив і знищив Мене він зруйнував і розтоптав
2021-03-08 12:37:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2223
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000