Знову йде війна
(18+)
В нас в Україні знову йде війна, Й ніхто не відає коли ж закінчиться вона. І люди всі в тривозі й невідомості, І паніку посіюють навколо нас, Наші вороги закляті, Що крові і землі нашої хочуть. Та знайте вороги, Вам Україну не здобути, Її ви не поклали на коліна. Вона незламна й незборима, Україна вам прокляті вороги не по зубах. Її сини і воїни завзяті, Підуть в запеклий і звитяжний бій. І хоч боїв тих наша ненька Україна, Бачила вже вдосталь на усі віки. Й своїх синів поховано багато, Та ворогові не здамося ми повік. Ми будемо битись до загину, Й слава про звитяжних воїнів, Буде до віку поміж нас. Бо Україна була є і буде, Вільна, сильна й незборима. Слава Україні!  Героям Слава!
2022-02-27 16:19:09
2
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6147
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1779