Доля2.0

Ксения Чернорай

Чи можна карати за те, що кохаєш? Коли розум відсутній і голос дрожить? Чи можуть карати за те, що бажаєш? Нестерпно, всім тілом, міліметром душі? Чи можуть карати за те, що ти хочеш, Щоб поруч назавжди і понад усе? Чи можуть карати за те, що не знаєш, На що ви готові, щоб мати це все? Чи можуть ломати, кричати, вбивати? Не торкаючись тіла і, навіть, душі? Чи є в світі люди, що можуть прийняти Звичайнісінький вирок? І Ви знову чужі. Чи бувають насправді ті самі, моменти, Коли ви разом йдете, якби там не було? Чи бувають люди, в яких немає секретів? І якщо, навіть, є , то близьким всеодно. Чи можна насправді так сильно кохати, Щоб пройти через пекло і разом не буть? Чи можна насправді так сильно кохати, Щоб потрапити в пекло і тримати ту путь ? Нажаль, дійсно все так . Багато нюансів, Зрозуміти які ми не зможем ,хоч плач. Нажаль, дійсно все так. Тут просто без шансів, Бо доля – то самий жорсткий плач.

11.10.2020

5

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4849

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

108

16

9585