Беркутів політ

Христина Вітрицька

Паперова душа горить і згора кожен вечір. Синє серце пала, я падаю на твої плечі. Звісно, ти не давав обіцянок мене тримати. Дивно: я серед скель давно не боюсь зірватись. Упаду безкрилою, із дна виринаю беркутом. Заклювати б милого, та хіба ж я носитель смерті? Залишайся грифом, покидай край холодних каменів. Не боюсь провалити не потрібні нікому екзамени. Запакую квіти, відправлю тобі їх поштою. Ти їх знов поріжеш, це буде не більш ніж поштовхом. Беркут буде летіти, палаючи у вогні. Не в тобі, а в різновиді своїх паперових крил. 24.08

2021-08-27 17:02:39

Інші вірші поета

Серпневій вишні Покинутим сенсеям Монолог шукача Белли Домашнім катам

Інші поети

Ната

@MataMark

11:11

@light_blue

Corbie

@ezzylryb

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

2930

Крапка

Ай

Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.

3638