Віра
"Поэтическая эльфийка" - WtS
У моєму поки невеликому серці, Оселилась надія. Моє майбутнє буде прекрасним, Вогонь в очах не згасне. У моєму ще не великому серці, Оселилася ВІРА! Мені гарантований успіх, Я щаслива не тільки у мріях майбутніх. Немає того, що не можливо здійснити. Все у твоєму розумі, спробуй його спочатку змінити. Дякуй, вір, і все здійсниться! Любов відкриє для вас таємниці.
2023-02-10 20:16:50
16
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Vivian Rose
Дуже надихає)) ☀️
Відповісти
2023-02-10 20:21:22
1
"Поэтическая эльфийка" - WtS
@Vivian Rose Такий посил і був! Дякую😊☀
Відповісти
2023-02-10 20:23:13
Подобається
"Поэтическая эльфийка" - WtS
Бо так і є☀🍰
Відповісти
2023-02-10 20:23:28
Подобається
Інші вірші поета
N В її обіймах І Я наступний у черзі за щастям.
Інші поети
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2071
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11539