Цінуйте те, що маєте!
Колись давно один мудрець сказав: "Життя прожить- не поле перейти." Хіба ж, сказавши це, він знав, Що ці слова дадуть надію йти? Задумайся хоч раз над тим, Що називаєш ти словом "погано". Не хочу зараз різати живим, Але послухай це, хоч цього буде мало. Ти плачеш другий день підряд, Що плани ці не втілила в життя. А в чоловіка на війні влучив снаряд, І залишив він матір, жінку і дитя. Ти плачеш уже другу днину, Бо вийшло, бачиш, все на так, як мало. А ти от зараз, тут подумай про дитину, В якої не вернулась в хату мама. Ти плачеш через цю проблему, А я тобі доводжу, наче теорему. Комусь на світі гірше, ніж тобі, Я точно знаю, ти повір мені. Подумай ти сама от зараз щиро, Хіба велика в тебе це біда? Комусь сьогодні крикнули: "Покойся з миром" А в тебе саме цим забита голова. Хтось ходить на вокзалі, гроші просить, Бо вже нема дітей чим годувати, Хтось, взагалі, дитину ще під серцем носить, А знає вже, коли піде вбивати. Це просто страшно говорити, Але чомусь усім це все байдуже. Бо кожен вміє своїм горем жити, Та досить, схаменися, друже! Ти плачеш зараз сильно, бо досі не кохана, А в когось це стабільно, і не така вже рана. Це не найгірше в світі, що лише може бути, Мені здається, краще, якщо усе забути. Якщо чекати вміти, то дождешся, А якщо ні, то значить це не доля. Хоч може зараз схаменешся, Бо це не є нестримная неволя? Сьогодні вже безсила, у неї 0 ідей, Немає сил, тому нічого вже не просить. А батька, у якого є ще 6 дітей, Рак у могилу хоч помалу, але зносить У тебе в голові політика велика, Тебе ж образили і боляче зробили. А в мами на руках вмирає син-каліка, Бо він спокійно йшов, але його побили. Отак от, ні за що, побили, просто так, Бо думали, що при грошах хлопчина. А що читати в маминих очах, Коли в очах її його чуприна? Там згвалтували дівчину у парку, Дитя собака розірвала на шматки. Дівчина на життя вже ставить крапку, Бо як вже їй себе перемогти? Я це пишу, аби ви розуміли, Що ви ще є щасливими в цей час. Бо ви в житті, напевно, не зуміли, Сягнути сенсу, що у вас ще все гаразд. Якщо ви впевнені, що ви нещасні, Читайте вірш цей кожен божий день. Бо ваші ці роки - вони прекрасні, Не будьте впертими, як той олень.
2021-01-10 13:26:39
7
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
2127
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3230