- Які тендітні. Як в жінки. Та хіба це руки мужика?
- Нє, лівий, точно не мужика. В мужика мозолі є. Ха ха.
- Та, правий. А тут жодного. Диви які гладенькі.
- Але для жінки завеликі.
- Тут, правий ти правий. Ха ха. Але де мозолі?
- А що це? Скільки? Та він їм віддає зарплату! Нашу, лівий нашу. Кровну. За цілий місяць. Та він здурів. За що. Дурак.
- Ухти, дивись.
- Та ну, зарплату.
- Та подивись які маленькі.
- Ага, і родимка як в мене.
- Ну гладкоручкі. Ок. Хай буде. Так ми не вмієм.
- Це правда лівий. Заслужили гладкоручкі, заслужили.
Ще довго в палаті лунав дитячий крик, але його руки не чули, вони дивилися на нові ручки, яким ще тільки доведеться обзавестися мозолями.