День кота
- Фу не бери мене на руки. Постав. Знов курив пес блохастий. Хоч, би побрився як Марина казала. Та й в носі волосся підстрижи. - Пустииииииии. Пустииии. - Мелодія, яку пам'ятає, кожен хто народився в СРСР сповістила, що хтось стоїть за дверима. Три удари на рівні пупця високого чоловіка змусили зарипіли дубові двері. - Мучитель. В кухню, в кухню. Блохаста собака, занесло. - Нюх, нюх, - сама жри свій спорчений олів'є недолуга самко. - Аааав, постав, постав. Ну добре, гладь, ще, тут тут під шиєю, ага, о о о. Куди поставила, ану візьми на руки хочу, щоб мене гладили, раб гладь мене, гладь. - Що це тут смердить? А це я. - О, а що тут цікавеньке вони від мене заховали? - Ворог, тотем демонів. Вниз, - промінь анігіляції пролетів над головою, ще один збоку. - Демонів двоє. Вверх на диван, антресоль. Ай, блохаста собака, шосте життя втратив. Стрибок. - Ху так краще, і не несіть більше в мою хату ці шипасті зелені тотеми. - Аяяй, тупий невдячний бородатий. Махай махай своїм тапком, я і під диваном можу поспати. Нігті впилися в босу п'яту. Тікай від мене, я могутній. Відкрий двері, відкрий. Хоча нє, краще звідти не виходи. А я помщуся за тебе. Олів'є, я йду.
Коментарі