Віримо

Iryna Markova

Морози дужчають, хурделиця співає, Зима в полоні сніговім трима міста, Ніхто з нас майбуття свого не знає, Але в душі знов світла мрія розквіта. Хтось вірить в диво чисте новорічне, Що змінить світу барви навкруги, Ну а для когось спомин про минуле То все, що він проніс через роки. Життя минає швидко й невблаганно, Спливає рік за роком, летить час, Але ми мріємо всі й віримо у щастя, Яке покличемо в святкову ніч ще раз. Iryna Markova

2020-12-12 20:04:31

Інші вірші поета

Дві дороги Частинка Всесвіту Весняно-зимовий танок Байдужість

Інші поети

mystic_eternity

@mystic_eternity

tata

@tata4u

Петро Лесюк

@tumb4iko

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1782

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11561