Сила Землі
Як сонце влітку землю цілувало, Вона теплом ділилась залюбки, Сонливі роси на тумани обертала, Вкладала силу в трави й пелюстки. Осінні хмари, дощ... схилилось небо, Вмивають землю струмені журби, Вона ж всі сили віддає, бо треба, Щоб шелестіли довше луки та ліси. Настане мить, полишить сила тихо, Поснуть дерева в подиху зими... І в казці кришталевій все довкола, Природа матері-землі шепоче сни. Як ніч минає, бачимо ми світло, Тож якось сонце забере сніги І усміхнеться йому перша квітка, Життя заграє знову барвами весни.
2021-12-03 20:20:47
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Тигриця
Це прекрасно!
Відповісти
2023-02-01 19:10:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5386
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
42
7
2777