А мрія ж була...
Iryna Markova
Заплакало небо похмуре над нами, В душі задощило, тумани лягли, І думка все далі, літає світами, Ховаючи в посмішці голос журби. Реальність болюча, втікаєм від неї, Шукаєм в ілюзіях радість і гріх, Примарні слова вже міцніші ідеї, Не вірить ніхто в мрії більше та сміх. Життя це змінилось, минуле втікає, Хтось спогади ловить, згадає слова, Майбутнє в туманах ніхто вже не знає, А плакало ж небо... і мрія була. Iryna Markova🍁 https://youtube.com/shorts/67lfbl-RjwI?feature=share 🎃
2021-08-31 19:41:08
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Валерія Долінос
Чуттєво💔
Відповісти
2021-09-02 06:32:53
1
Iryna Markova
@Валерія Долінос дякую🌷
Відповісти
2021-09-02 06:38:51
Подобається
Iryna Markova
так, але наразі саме ілюзії рятують багатьох людей від буденності, навіть інколи перетворюються на основу нового світу, в який так легко заховатися. Дякую🌷
Відповісти
2021-11-10 15:37:40
Подобається
Інші вірші поета
Мама Я хочу знову в зиму... Мить-життя Душа
Інші поети
Wanter
@chees
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2550
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2385