Скінчилась весна

Iryna Markova

Сонячний день змінився на вечір, Крила відпали, взяла я мітлу. Скажете ви, що це недоречно, Що ж, розповім вам казку свою. Мріяла я весь світ обійняти, Квіти любила і шоколад, Книги до третьої ночі читати, В повню тікала з феями в сад. Кішка на вухо мені муркотіла, Я малювала сонце і сміх, Дуже дорослою стати хотіла, І от мені в цьому ВІН допоміг… Той хто блукає снами до рання, Серце примусив битись не в такт, Що це було, може кохання? Ні, лиш ілюзій солодкий смак. Світ в один вечір переламався, Барви тьмяніють, фей вже нема, Кіт десь під шафою заховався, Знову і знов залишаюсь сама. Плачу з дощем тепер я надвечір, Крила ж відпали, є лиш мітла, Скажете ви, що це так доречно, Коли скінчилась в жінки весна. Iryna Markova🥀

2020-11-08 09:13:48

Інші вірші поета

Віримо Хто ти є? Рідний дім Осінній арт

Інші поети

Кейт Лин

@Keit_lin

ExistentZ

@ExistentZ

Vrynscyth Valerie

@Vrynscyth_Valerie

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1330

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15958