Моя маленька сповідь

Ференіка Грушецька

Ком у горлі стоїть, він аж душить невпинно і так важко у світі триматись. Ви собі говоріть, що усе так терпимо, а я буду вагатись. Я хотіла любити всіх людей в цьому світі, і нехай ідеальності мало. Скільки болю прийшло, можеш вже посивіти, а от легше не стало. Я кохати зуміла, жодних рамок не бу́ло, це було́ найтепліше в житті почуття. А прийшов ніж у спи́ну, все із часом минуло, але біль не притихла, не пішла в небуття. Хтось казав мені, що так мало живого у моїй безсердешній душі. Перед цим вони впали у очах моїх вдало, розламавши усе на шматки. Люди заздрісно лаялись на мої перемоги і старались пробити там дно, але я не вагалась, все терпіти старалась, щоб змовчати й робити добро. Я вмирала всередині і оживала, бо повинна тримати свій шлях. Щоб мене не зламали, я інших ламала, несучи цей безсовісний страх. Від пліток відмивалась і часто ламалась, людям все було мало жалю, бо всім їм краще зналось, де ця дівчинка шлялась, що і де я роблю. І я часто гадала, та кому́ я там здалась й хто на світі полюбить таку. Ось тепер я дізналась і переконалась, що не любить ніхто, і я не люблю.

2021-02-12 13:19:45

4

0

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

9282

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1572