Все потопало у весні
Все потопало у весні, Хоча сади ще зовсім кволі, Ростуть тюльпани ще поволі, Й бузок ще у глибокім сні. Вже спозаранку щебетання, Коли ще сонце мружить очі, І ввись прямує неохоче, Оспівують шпаки світання. В ріцí хвилюється вода, Шумить старий рогіз торішній, Чека на одяг він розкішний, Весни вчувається ходá.
2023-03-08 21:59:43
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
Ніби там побував...)
Відповісти
2023-03-09 08:13:33
1
Генрі крадієць сенсу
Дуже красивий опис ♡°•
Відповісти
2023-03-09 08:45:01
1
Н Ф
Відповісти
2023-03-09 09:16:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2162
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1077