Незнайомцю

Н Ф

Привіт, знайомий незнайомцю... Де зник раптово, мов туман? Чи ти побіг на зустріч сонцю? Чи тебе звабив океан? Чи десь слова ти мовиш стиха, Слова - надійніші стріли, Що подолають біду й лихо, Що дають силу далі йти? Може, зморився, зажурився, І прагне дух спочинку твій? Чи гостювавши, забарився, Десь віднайшовши спокій свій?.. А може сон зловив в тенета, Тримає і не відпуска?.. Уже й рядки шепочуть :"Де ти?.." А ти все - десь... й не поспіша...

2022-11-27 22:07:46

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Атмосфера класна. Вірш чуттєвий. ( він мене зачарував)

Відповісти

2022-11-28 09:07:56

Н Ф

Рада,що Вам сподобалось)

Відповісти

2022-11-28 09:12:12

Подобається

Інші вірші поета

Морозу немає Тримай Бажання... Зимою пахне

Інші поети

Atoshotake

@Atoshotake

em Скітаній

@vo0135

Lilya Foxyyy

@LillyFox

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2336

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1647