Я б хотіла знати...
Н Ф
Я б хотіла знати, чи ти теж на грані? Чи щемить у грудях від байдужих слів? Чи бува нестерпно кровоточать рани? Чи встаєш з постелі від кошмарних снів? Я б хотіла знати, що веде тобою? Віра, справедливість, а чи може страх? Чи, як я, так само, звик до того болю? Що й сліду немає посмішки в устах. Я б хотіла знати про твоє мовчання, Ти ж ним забиваєш ще один гвіздок. Чи ти виглядаєш віддано світання? З голубом чекаєш хороших вістóк? Я б хотіла знати... Збилась з пантелику, Вихор затягає більшість із думок, І тобі віддати б почуття велике, За тобою завжди вирішальний крок...
2023-01-16 16:28:05
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Оксана Горобець
Дуже гарно
Відповісти
2023-03-05 20:09:46
1
Н Ф
@Оксана Горобець Дякую🙂
Відповісти
2023-03-05 20:10:49
Подобається
Оксана Горобець
@Н Ф був. Все минає .... Мине і це
Відповісти
2023-03-05 20:11:21
1
Інші вірші поета
З чим каву п'єш? Не цікаво Хоча би раз тобі наснилась Нема настрою
Інші поети
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
Ruslana
@rock_ksolana
moon
@martina_calihua99
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16873
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2450