Шукала

Н Ф

Знову погляд у нікýди... Я шукала скрізь і всюди. Не вдалось знайти ту пташку, І на серденьку так важко... Де ж ти, вірний мій сокóле? Озирнулася довкола - Розчинився вже твій слід, Твій струмок пішов під лід. І улюблений твій ліс Вже поглинув стільки сліз... Пережив він моє горе, Що вмістилось би у море. Знову - чашка зі смолою, Переповнена тобою... Погляд вже у далинý, З терпким смáком полинý. На галявини й долини, Лік пішов вже на хвилини, Їх осталось зовсім мало, Час веде себе зухвало...

26.01.2023

15

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Н Ф

@Тигриця Дякую)

Відповісти

26.01.2023, 19:54

1

Сандра Мей

Неймовірно-захопливо. Я в захваті!

Відповісти

26.01.2023, 20:54

1

Н Ф

@Сандра Мей Дякую ♥️

Відповісти

26.01.2023, 20:55

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11518

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1764