Спішить вже осінь
Н Ф
А поміж тим спішить вже осінь, Лаванди смикає кущі, Спліта віночок із колосся, Від неба вже шука ключі. Шукає пензлі і мольберти, Відтінки вохри золоті, Бо барви вже не вдасться стерти, Якщо підібрані не ті. Шукає чобітки гумові, "Кудись подівся дощовик?" І, навіть, місяць що у повні, Змінив свій повсякденний лик.
2023-08-04 11:59:40
16
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Н Ф
@Лео Лея Дякую 🙂
Відповісти
2023-08-09 06:13:45
1
Євгеній Назаренко
Ритм збивається а одному рядку, але чудово)
Відповісти
2023-09-09 19:26:17
1
Н Ф
@Євгеній Назаренко Дякую)
Відповісти
2023-09-10 05:26:39
Подобається
Інші вірші поета
Час Ніби й немає Бриз Один з моїх
Інші поети
Mateo Torres
@mateo_adrian
PinkLilyBlossom
@PinkLilyBlossom
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1646
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1872