Тоді
Тоді, коли несеш, несеш щоденну варту, Тобі тоді уже буває не до жарту. Коли ти сам на сам із мужністю своєю, Тоді сумуєш ти, за милої душею. Її дівочий стан, тоненькі чорні брови, Бентежать серце знов... згадалися розмови... Майже дитячий сміх її луна дзвіночком, Пригорнеш до грудей, що вишила сорочку. Вона свою любов у хрестик вмалювала, І віддала тобі, щоб оберегом стала. А ти їй відповів, щораз відповідаєш, Що в молитвах твоїх... від зла охороняєш. Що в ній, і тільки в ній, свій спокій ти плекаєш, Лише її одну так віддано кохаєш... Тоді, коли несеш, несеш щоденну варту, То вистачить снаги, в тобі достатньо гарту.
2022-11-12 22:15:17
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Чудовий вірш👍
Відповісти
2022-12-14 13:17:06
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3547
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5718