Доля
Н Ф
Вже годі чекати подачок від долі, Усе вже було, наситúлась, доволі. Та знову жбурляє життя у болото, Стираючи зайву з речей позолóту. Даремно просити у неї спокою, Знесе тебе з місця, затопить рікою, Не встигнеш ще чисте ковтнути повітря - У плоті стримить вже отруєне вістря. Щоб далі боротись - напружуєш сили, І те існування вже зовсім не миле, Й мов промінь надія ясніє все більше... Та краще - позаду, попереду - гірше. Й коли б вже здавалось, нема порятунку, Нап'єшся медового з вересу трунку. Відчувши могутність, не скореність духу, Знайдеш в собі віру минути розруху.
2023-01-20 16:06:32
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Сильно сказано. Атмосфера підходяща, а вкінці мені відчутно нотки віри у краще.
Відповісти
2023-02-01 17:28:44
1
Н Ф
@Сандра Мей Так і є..) Дякую 🙃
Відповісти
2023-02-01 17:29:16
1
Олександр Кумирчик
Так... Доля вона така... Мінлива... Гарний вірш, для мене прямо життєвий, дякую.
Відповісти
2024-03-25 22:27:43
1
Інші вірші поета
Тримай Тікай Уяви... Сьогодні
Інші поети
Gray_Raven
@Gray_Raven
Natlyindaeyo
@drewbarry23
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16968
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3617