Доля

Н Ф

Вже годі чекати подачок від долі, Усе вже було, наситúлась, доволі. Та знову жбурляє життя у болото, Стираючи зайву з речей позолóту. Даремно просити у неї спокою, Знесе тебе з місця, затопить рікою, Не встигнеш ще чисте ковтнути повітря - У плоті стримить вже отруєне вістря. Щоб далі боротись - напружуєш сили, І те існування вже зовсім не миле, Й мов промінь надія ясніє все більше... Та краще - позаду, попереду - гірше. Й коли б вже здавалось, нема порятунку, Нап'єшся медового з вересу трунку. Відчувши могутність, не скореність духу, Знайдеш в собі віру минути розруху.

2023-01-20 16:06:32

12

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сандра Мей

Сильно сказано. Атмосфера підходяща, а вкінці мені відчутно нотки віри у краще.

Відповісти

2023-02-01 17:28:44

1

Н Ф

@Сандра Мей Так і є..) Дякую 🙃

Відповісти

2023-02-01 17:29:16

1

Олександр Кумирчик

Так... Доля вона така... Мінлива... Гарний вірш, для мене прямо життєвий, дякую.

Відповісти

2024-03-25 22:27:43

1

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

45

44

2162

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1349