Глава 6
- Боже, Софія піднімайся - доки я прихожу в реальний світ, чиїсь міцні руки мене обнімають і пробують поставити на ноги.
- Ой Дмитро Олексійович, вибачте, я не хотіла, я просто задумалась - вибачаюсь , як тільки помічаю , що перед мною стоїть тот, кого я шукаю.
- Та я помітив, з тобою хоч все добре , тебе нічого не болить ? - сполохано запитує.
- Так, все добре, вибачте, ще раз, доречі я вас шукаю - просто тону в його чарівних очах.
- Мене? - запитує шоковано.
- Так, там Сніжана Вікторівна кличе вас до акторові залу.
- Добре, ходімо , а хто там ще є? - цікавиться Дмитро Олексійович.
- Всі одинадцятокласники, а ще Юля пішла за Денисом Андрійовичом.
- То і Ден там буде, ой він дуже цьому зрадіє - весело розповідає вчитель, коли ми спускаємось сходами.
- А ви що так добре знаєте Дениса Андрійовича?
- Так, ми з самого дитинства разом, так би мовити брати - розповідає мені, коли ми спускаємось сходами.
- Зрозуміло - шоковано відповідаю, адже ніколи не чула ці інформацію в школі. І тим часом ми до ходимо до активої зали. Дмитро Олексійович, як джентельмен відкриває двері і пропускає мене в перед . Коли я заходжу, то вже помічаю Юлю, яка може повернулась, мабуть ми довго затримались, під ходжу і займаю своє місце. Тим часов два молоді вчителі стоять позаду всіх і з нетерпінням очікують дізнатись , що їм потрібно буде робити .
- І так давайте одразу до справи, чому я вас тут зібрала в п 'ятницю день Святого Миколая, зранку буде свято для початкових класів, а ввечері одинадцятий А підготував виступ до цього свята, потім буде друга частина дискотека. Але одразу попереджаю, що якщо хтось з вас принесе до школи алкоголь або сигарети, про другу частину в може і не мріяти. Учням з одинадцятого В потрібно буде поїхати до торгового центру за прикрасами шість людей вже можете вирішувати. А учні з одидцятого Б мають прикрасити залу до початку свята. Вам все зрозуміло? - запитує завуч, після того як закінчила свою розповідає .
- Так - відповіло половина з учнів.
- Це добре, визначайтесь хто поїде одразу після зборів.
- Денис Андрійович, Дмитро Олексійович ви поїдете разом з учнями, так ми подивимось на вашу відповідальність, а ви зможете поїхати на своїх машинах? - продовжує Сніжана Вікторівна.
- Так - відповідають
- Добре, тоді всі по класам, через десять хвилин чекаю шість учнів з одинадцятого В на подвір'ї, також приходить портфелі .
Ой нарешті хтось гукнув з натовпу , всі вийшли і і пішли по своїх класах.
- Ну що хто піде? - питає Адріана.
- Дівчата можливо ми? - питає Аня.
- Можна - погоджуюсь.
- Добре, тоді я , Маша, Соня, Юля їдемо, хто з нами - відповіла Аня.
- Ангелін можливо ми поїдемо - питає Ангеліна в Владислави.
- Добре ми ідемо - ось нарешті ми і визначились.
- Ходімо, а то нас будуть чекати, а нам ще в роздягальню потрібно піти. - ми зібрались і пішли, забрали верхній одяг і вийшли на шкільне де вже очікував Дмитро Олексійович і Дмитро Андрійович , а також до них направлялися Сніжана Вікторівна.
- Ну що всі зібрались ? - запитує завуч
- Так - відповіли ми разом.
- Добре, тоді ось список, ви берете всі з завтра превезете , попереджаю ви відповідвєте за дітей, щоб кажна з них прийшла додому ціла і невредима , вам зрозуміло - погразливим то том питає вона.
- Так Сніжана Вікторівна не переймайтесь, з дівчатами все буде добре, ми за них відповідаємо - серйозним тоном відповів Дмитро Олексійович .
- Добре, тоді їдьте - упевнившись, що з нами все буде добре, все таки вона нас відпустила.
- Так дівчата, троє поїдуть зі мною, а троє на машині Дениса Андрійовича , прошу відайте - перейняв в свою ініціативу вчитель і попрямував до своєї чорної ВМW.
- Сонь , ходімо - доки я думала , і тільки тепер помітила, що дівчата вже все вирішили за мене. Я попрямувала до автомобіля і зайняла заднє сидіння разом з Аньою, Машка спереду. А Ангеліна, Влада і Юля поїхали разом з Денисом Вікторовичем.
- Ну що дівчата, що там в списку? - цікавиться вчитель.
- Так, зараз поглягемо - вийшло так, що список був в Машки і вона вийняла його з кишені - занавіски, кульки, шари, гірлянди....
- Ой, а список в нас доволі ввеликий - після прочитаного відповідаю, бо список справді був доволі великим.
- Нічого, зараз ми все купимо - запевняє нас вчитель - ось доречі ми вже приїхали - ми швидко вийшли з автомобіля і очікували на однокласниця, але вони незабарились і приїхали швидко.
- Я помню , що краще нам розділилися так ми швидко все с купимо - пропонує Денис Андрійович.
- Так, ось ваша половина списку - Маша віддає половину списка іншій групі,.
- А ось гроші - віддав тим часом вситель
- Добре, тоді до справи, зустрінемось на виході - відповід Дмитро Олексійович і ми направились в торговельний центр
Ми скупити все доволі швидко, Дмитро Олексійович тільки ходив за нами і новий вже куплені речі. Зі своїм завданням ми справились, але Маша згадала, що в неї нема сукні на дискотеку , тому вона почала нас вимовляти піти, ще їй по сукню, але а мене теж насправді не було гарної, вечірньої сукні тому, я вирішила, що можна залишитись. Звісно, завтра з мамою я ітак їду по магазинах, але часу ще вибирати сукню в мене не буде . Тому ми вирішили піти проситись від учителя.
- Дмитро Олексійович в нас тут виникла неприємна ситуація - вирішила з далеку начали Маша.
- І яка ж? - цікавиться він.
- Ну ми, цей.. Хотіли б з дівчатами піти ще сукні подивитись, завтра ж дискотека, а нам нема, що одягнути - засоромнено відповіла вона.
- Ой дівчата, дівчата, і що ж мені з вами робити - протяжних тоном відповів він.
- Ну, цей ми не знаємо - сумно відповіли ми.
- Добре, але зараз я всі ці пакунки відношу до автомобіля, а ви тим часом і детей в кафе, ми поповнюється сили і ідемо вам по сукні , але я погодився на це, тільки тому, що відповідаю за вас.
- Ви найкращий вчитель на всій Землі - на радащах вигукнули ми.
- Не звісно, хто ще буде ходити по торговому центрі для пошуку сукні для своїх учениць, бо вони не мають в чому піти да вечірку - саркастично відповів він.
- Так давайте не будемо дарма гаяти часу і підемо в кафе, ба я так розумію нам треба цілих три сукні вибрати - сумно відповів він
- Такк - протягуємо ми
- Я тільки пакети віднесу і повернуся і ми поїдемо вибирати вам наряди , і тим часом звяжуся з Денисом і повідамлю йому, що плани змінилися.
- Добре, тоді ми пішли - відповіла Аня
Ми з дівчатам пішли до ближчою каже зробили замовлення і тим часом повернувся вчитель . Кожен замовив собі, що хотів, мій вибір зупинився на пасті Карбонара і лате.
- Можна рахунок будь ласка - махнув рукою Дмитро Олексійович.
- А ми з дівчатами почали шукати гаманці, зоб заплатити за свій обід.
- Дівчата, а можна задати одне питання? - з серйозним обличчям питає він.
- Так звісно - відповідаю йому .
- А що це ви робите? - потераючи свою борітку знову запитує .
- Шукаємо гроші, щоб заплатити за обід - відповідаю
- Ей ні так не можна, сьогодні плачу я - він вже встиг вийти гаманець і заплатити за обід.
- Ні ви й так з нами часу стільки потратили, мабуть ваша дівчина не зрадіє цьому - піднімаючись зі свого місця відповідаю йому.
- А це вже мої проблеми - і після цих слів ми покинули кафе.
Ми з дівчатами зайшли до першого магазину з сукня ми, почали розглядати все, вибирати, що найбільш нам підходить. А Дмитро Олексійович тим часом зайняв своє місце навпроти примірочної і спостерігав за нами.
Набравши по кілька суконь ми пішли до про мірочної. Аня одразу вибрала чорне плаття , вільне , але воно їй дуже пасувало. Маша теж на диво швидко визначилась темно синя сукня , яка зверху була попри ній, а в низу стояла вільно .
Але я ніяк не могла визначитись між бурдовим платтям, яке чітко підкреслювала мою фігуру і ніжно рожеве в якої була сукня кльош .
- Дмитро Олексійович , ну скажіть, що ця сукня їй пасує більше - все таки питає Маша . Але так як він сидів весь вас в телефоні він не бачив першого варіанта . Але коли підняв очі, то ми зустрілись з ним поглядами, я цілий день уникали цих неймовірнтз очей, він пильно оглянув мене з голови до п'яток і відповів
- Так вона дуже красива - відповів задоволено він.
- Ось , а ми тобі, що казали - запевняє мене Аня.
- Добре, я її беру .
Ми з дівчатами пішли на касу і оплатили наші покупки. Задаволені вийшли з центру і направились до машини. Цілу дорогу ми їхали мовчки, грало тільки радіо. Дівчата жили на іншому кінця міста, тому ми спочатку поїхали до їхніх будинків. Висадивши Машу, ми поїхали до Аня.. Їхні будинки знаходяться недалеко один від одного тому, в скорому часі я залишилась одна з Дмитром Олексійовичем
- Софія, можливо ти пересядеш на переднє крісло, ми с тобою поговоримо, бо майже ми потрапили в затор - несподівано питає вчитель.
- Ну я не знаю - якось соромно відповідаю
- Та сідай, не бійся - ввдчиняє двері, і я переходу на переднє сидіння.
- Можеш мені, щось розповісти про школу? - запитує він, коли я вже вмостилась на передньому сидінні.
- Ну я також недавно перейшла до цієї школи , але можу сказати, що вона досить гарна, вчителі ставляться добре, матеріал подають доступно - о, нарешті ми рушили з місця.
- Зрозуміло - відповів він, і ми вже потихеньку наблизились до мого будинку
- Ви бачите нас за те, що змусили чекали нас в торговому центрі, і дякую за обід - соромно кажу коли він зупиняється біля мого будинку, адже мені справді було соромно за те, що змусили його чекати , можливо в нього було інші плани.
- Софія, та не переймайся ти так, все ж добре - спокійним тоном відповіа він і в кінці, ще так мило посміхнутися.
- Добре, я мабуть піду ми і так вас добряче затримали. До побачення - прощаюсь і виходжу з машини.
- Бувай - відповідає він
Заходжу до будинку і як завжди батька, ще не має, мама готує вечерю , а Даня в своїй кімнаті.
- Привіт мам - вітаюсь, коли заходжу на кухню.
- Привіт Донбассе, ти ж памятаєш, що ми завтра ідемо по прикраси.
- Та звісно, я мабуть піду за уроки , вечеряти не чекайте - відповіла, поцілувала маму в щоку і побігла до своєї кімнати.
Зробивши всі уроки і поніжившись в ванній я поринула в царство Морфея.
Коментарі