- Ну думаю, якщо перше ти вибрав жахи, то зараз я помщюся тобі, і ми будемо дивитись якусь драму, або мелодраму - насміхаюсь з нього.
 


- Звісно, я б міг заперечити   ,  але я винен, тому в мене не залишається вибору - зізнається вчитель

- Дім, ну чому нема , я ж назвала драма або мелодрама - заливають сміхом, а він підтримує мене.

- А це не одне і теж? - запитує в мене

- Схоже, але є відмінності - розповідаю йому.

- Та я і так в них не розбираюсь, тому вибирайте на твій розсуд - здається він.

- Добре - радуюсь своїй перемозі.

 

Мій вибір рупинився на фільмі "  До зустрічі з тобою " . Вже давно хотіла його подивитися, а все часу не було. Відгуків дуже багато, і вони всі позитивні,  тому, я не сумнівалась.  

- Ось я вже вибрала - показую йому на екран ноутбука.

- Добре, я тут случайно наштохнувся на  ппляшку червоного вина  - показує мені на пляшку.

- Звістки ти її дістав, це ніби кафе? - дивуюсь йому.

- Я тримав її саме для такої події - серйозним тоном відповів він.

- Якої такої? - знов запитую, бо не розумію про що він.

- Чарівної, казнової , жаданої - відповідає і дивиться мені просто в очі, сідає поряд на диван і подає мені келих , який вже був наповнений напоєм.

- Справді? - питаю, бо ці слова змусили битися моє серце в двічі раз швидше.

- Ти навіть не уявляєш на скільки все по справжньому - відповівши ці слова, він підсунувся ближче і заправив пасмо волосся, яке вирвалися з низького хвоста.

- Що все? - мне мозок не здатен нормально думати, коли він знаходиться так близько.

- Ну припустимо  навіть те, що зараз я дивлюсь мелодраму, хоча яку ніколи не дивився з найкрасивішою, найчарівнішою дівчиною на Землі - незнаю чи він казав правду, але після його слів я почала червоніти, і щоб він не помітив, я зробила глоток напою. Тепло одразу розлилося тілом

 

Чи це тепло від вина, чи від його слів  ? Потрібно розібратись в своїх думках, а то вони щось взагалі сплутались. 
 

- Софія, ти зараз тут ? - махає перед очима Дмитро.

- Так, вибач , я просто задумалась - мабуть справді я надто замислимась.

- Добре, тоді давай дивитись фільм - але замість того, щоб почати перегляд фільму він піднявся зі свого місця і направився до якоїсь шафи.

- Ось, тримай, щоб ти не мерзла - ніжно закутує мене в нього.

- Але ж тобі буде холодно - дійсно в приміщенні не було дуже тепло.

- Ти за мене не хвилююсь - з усмішкою на обличчі відповідає.

- А хто ж буде хвилюватися, якщо не я - швидко відповіла, навіть не задумавшись над своїми словами і почала закривати його.
 

Так, як ковдра була маленька, ми змушені були сидіти дуже близько один біля одного. Але я не зверталася на це уваги, Діма обіймав мене однією рукою за спинку, а іншою тримав плед, щоб той не сповзав. 

 

Фільм виявився надзвичайно цікавим і емоційним, але до дивитись до кінці я так і не змогла, тому що просто заснула прямо на плечі Дмитра. 

Ще вже в другий раз, коли я просто засинаю під час фільму. 

 

Ранок :

 

Розплющую очі і зачу перед собаю заспане очличча  Дмитра , моя голівонька гарно примістилася на його плечі , він ніжно обіймав мене обома руками , чим змувувів мене почуватися в безпеці  але я зрозуміла , що потрібно збиратися  додому , саме трму почала будити Дмитра.

- Дім , прокидайся - почала його обережно будити .

- А , що? - сонно відповів він.

- Прокидайся  - ніжно      лоскоче мене.

- А , що - ще раз сонно запитує.

- Кажу прокидайся - усміхаюся на всі тридцять два  , адже він вигдядає досить кумедно.

- Ну, Сонь , люба - після цих слів прислухаюсь уважніче , бо здається , що мені причулося.

- Що ? - вирішую перепитати

- Не покидай мене - ну все в цей раз мені тожно пе причулося.

- Чому - мені стає моторошко , бо я навіть не знаю , що буде далі

- Мені погано - зізнається Дмитро.

- Тебе щось болить - образу питаю , щоб бути впевненій , що його самопочуття в нормі.

- Ні , мені без тебе буде погано - тільки зараз піднімає він на мене свій погляд.

- Що? - я сама не розумію , як мені вдалося вимовити ці слова

- Ти правильно все почула - запевняє він мене - не покидай мене , прощу залишся .

- Я навіть не знаю , що мені робити - люди  підскажіть мені , прошу я про себе , адже в подібних ситуаціях я ще небула .

- Слухайся свого серця - дає підсказку він мені.

- А якщо воно нічого не каже - випішую приховати правду , адже серце підсказувало мене залишитись.

- Тоді роби так , як вважаєш правильним - від його погляду в мене мурашки по тілу біжать

- Я незнаю , як буде правильно - зізнаюсь йому

- Прошу залишся , обіцяю приставати не буду - після цих слів я заливаюсь черваною фарбою

- Ну тоді добре , але я напишу батькам , що залишилась з Юлею в лікавні , думаю вона зможе мене прикрити - розповідаю йому хід своїх дій.

- Окей , я тоді приберу з стола -  знойшов собі роботу він
 

Я вже повідомила маму і Юлю , про те , що мене не буде вдома , Дмитро тим часом все прибрав і зробив нам чаю .  На годиннику була десята вечара , а ми вже встигли поспати , тому ми влаштували  чаювання . Дмитро весь час  розповідав якісь смішні ситуації , а коли годинник звернув за північ ми вирішили знову поринути в сон , ну як вирішили , Дмитро заснув , а я милувалась його очличчам . Саме зараз , коли його гарно освітлює місяць , але так тривало не давго одже я також заснула

 

 

Сьогодні ось така глава . Коротенька , але цікава .  Актив на книгу зраз , що мене  радує , наступна глава буде вже завтра , обіцяю , вона буде непередбачуваною . Люблю вас

.

.

Як думаєте, що відбувається між Дмитром і Софією. 

Сьогодні глава тільки належить їм. Як далі будуть розвиватися події, все це ви зустрінеться в наступних главах.