Глава 15
Зараз мій погляд спрямовано тільки на них. Вони дивляться фільм, Денис Андрійовий обіймав Юлю, а вона пригрілася на його плечі . Ще було так мило, але він вчитель. Що між ними відбувається? Це перша думка що спала мені на думку. Юля швидко почала вивільвільнятися, але він ще міцніше притискає її до себе. Вона почервоніла і почала ховатись за його спину.
Вони вийшли, а я швидко почала питати те, що найбільш мене турбувало.
Потім ми гарно вносились на ліжку біля Юлі і почали дивитися фільм і смакувати булочками , круасанами , шоколадом. В цілком Ффльм був непоганий, але те як коментували його Денис і Дмитро змусило нас сміятися досхочу . Я думала, що просто помруть сміху , не знаю, як але їм вдалося підняти настрій , як мені так і Юлі ці дві години ми провели просто чудово, але потрібно було їхати на роботу ,тому ми попрощавшись з Денисом і Юлею разом поїхали на роботу . Денис вирішив залишитися з Юлею , щоб їх не було сумно, але думаю що це тільки не одна причина , подивимося вже після того як Юлю випишуть з лікарні. Я обовязково розвідаю все
Обмінявшись змінам, я приступила до своєї роботи . З початку звісно було страшно , так як на мені така відповідальність, але потім все проходило ніби добре. Дмитро кілька разів виходив подивитися чи все в мене гаразд, турбувався , а я б замін завжди приносила йому каву або чай і шоколадні цукерки , які були просто чудо .
Потім з його допомогою ми швидко вправились . Все І ось я зараз відношу зелений чай останньому клієнт на годиннику показувало, що до закриття кафе залишилось півгодини, я думала , що клієнтів вже не буде , але несподівано в двері знаходить той кого я найбільше боялась тут зустріти він пильно на мене подивився із усмішкою на обличчі попрямував саме до мене, я від жаху просто почала відступати назад так і не помітила як оперлася в стіну , хотіла крикнути " Дмитро допоможи мені " , але не могла боялася що мене почують.
- О, привіт, проходьте - першим вітається Денис Олексійович.
- Привіт - відповів Дмитро.
- Юль, ти як? - спершу питаю у подруги про її стан.
- Добре, ось поклали гіпс, аля того, щоб связки зрослись - показує на ногу.
- Ось, ми тут вам принесли перекусити - показує пакет Дмитро.
- Дякуємо , ми перше обідали, але не відмовимось - відповідає за них обох вчитель.
- Юль, а чому тебе залишили в лікарні ? - це питання цікавило мене найбільше. Чому з Юлею в лікарні вчитель, а не її батьки.
- Батьки зараз в іншому місці, а тут потрібен їх підпис, тому мене залишили тут, вони завта зранку приїдуть і мене випишуть, а Денис, ейм, Андрійович залишився зі мною, щоб мені не було так сумно - розповідає подруга.
- Зрозуміло - відповідаю.
- А дівчата, не приїхали? - сумно запитує Юля.
- Ні, Маші біологія, а в Аня щось вдома сталося, тому вона була змушена поїхати - відповідаю.
- Зрозуміло -відповіла вона.
- Денис, ходімо, ми там вам речі привезли , заберемо їх з машини - раптово повідомляє Дмитро.
- Ходімо, думаю дівчатам потрібно поговорити - підтримує він Дмитра.
Вони вийшли, а я швидко почала питати те, що найбільш мене турбувало.
- Що між вами відбувається? - тільки це застряла в моїй голові
- Нічого - соромно опустила очі подруга
- Так тепер ти від мене не втечеш . Що між вами відбувається? - знову запитую в подруги.
- Я навіть сама не знаю . Все якось так швидко відбувається - чесно зізнається дівчина .
- Та я бачу що швидко . Заходжу я і бачу як ви обійматися , тоді в мене просто очі полізли на лоб - згадую свою реакцію п'ять хвилин тому.
- Ми не обійсались - заперечує потерпіла.
- А як це тепер називається? - саркастично запитую.
- Незнаю - здається вона.
- За те я знаю, одразу видно, що ви закохані одне в одного - щиро відповідаю.
- Щоо , тихіше, хтось може почути - переживає вона мене.
- Але це правда, ваші погляди тільки сліпий не помітить - знову обстоюю свою думку.
- Та що ти таке говориш - обурюється вона. Але я знаю чому в неї така реакція, вона не хоче визнавати цього.
- Я говорю тільки правду - підтримую її, але до говорити мені так і не судилося, адже хлопці вже повернулися, а при них на цю тему не хотілося говорити.
- Ну що дівчата поговорили ? - записує Денис Андрійович
- Так звісно - відповіла Юля а що нам ще залишилося сказати .
- Добре - відповів Дмитро .
- Ну все я мабуть вже буду бігти , а то в мене ще є вправи - відповідаю подрузі і встаю зі свого місця
- Ти куди? Не залишай мене тут я хочу щоб ти ще побула зі мною - сумно переконує мене дівчина.
- Але ж - не договорила , тому що в мене перебив Дмитро.
- Ніяких але , як ти можеш заперечувати потерпілим - переконує мене Дмитро.
- Так - підтримує його Юля
- Ну добре , тоді я залишуся - задаюсь і залишаюсь, адже до початку зміни час ще є.
- А давайте подивимось фільм? - раптово запитує Денис.
- Можна , але тільки не бойовик - попереджаю .
- Добре тоді вибір за вами - поступаються на хлопці.
- Чудово, Сонь, що будемо дивитись? - запитує у мене Юля
- Думаю якусь романтичну драму підморгую дівчині .
- О ні , тільки не - відразу відповідає Дмитро.
- Ну чому ? - скиглемо ми обидві.
- Давайте краще подивимося комедії і вам буде добре і нам - пропонує виграний хід Денис Андрійовий
- О, так давайте - підтримує його Дмитро
- Ми також ж за - разом відповідаємо з Юлею
- Чудово, але щоб ? - запитує Юля.
- Набери в інтернеті та виберемо щось - відповідає Дмитро . Після довгих пошуків ми все-таки визначилися я з фільмом
- Я думаю , що під цей фільм підійдуть якраз ті смаколики, які ми вам привезли - відповідає Дмитро
- Думаю , це буде чудова ідея- підтримую його.
Потім ми гарно вносились на ліжку біля Юлі і почали дивитися фільм і смакувати булочками , круасанами , шоколадом. В цілком Ффльм був непоганий, але те як коментували його Денис і Дмитро змусило нас сміятися досхочу . Я думала, що просто помруть сміху , не знаю, як але їм вдалося підняти настрій , як мені так і Юлі ці дві години ми провели просто чудово, але потрібно було їхати на роботу ,тому ми попрощавшись з Денисом і Юлею разом поїхали на роботу . Денис вирішив залишитися з Юлею , щоб їх не було сумно, але думаю що це тільки не одна причина , подивимося вже після того як Юлю випишуть з лікарні. Я обовязково розвідаю все
Обмінявшись змінам, я приступила до своєї роботи . З початку звісно було страшно , так як на мені така відповідальність, але потім все проходило ніби добре. Дмитро кілька разів виходив подивитися чи все в мене гаразд, турбувався , а я б замін завжди приносила йому каву або чай і шоколадні цукерки , які були просто чудо .
- Сонь, в тебе все гаразд? - в черговий раз запитує в мене Дмитро
- Так ніби - але насправді в мене була страшна черга. Людей було багато , я не встигала мити чашки та робити різні напої .
- Давай я тобі допоможу - закочує рукава сорочки і стає робити чергове лате.
- Дякую- соромно відповідаю, бо це тільки перший день, а я вже не встигаю. Можливо він мене звільнить?
- Та нема за що, це ж твій перший робочий день , я попросив Агнесу залишитись з тобою, але їй терміново було потрібно поїхати додому - розповідає мені
- Та нічого , якось справилися , треба колись починати - відповідаю
- Так звісно ось я зробив лате віднеси його до того столик- подає мені піднос з законом, який був написаний в моєму блокноти.
- Дякую що допомагаєш мені - відповіла йому
Потім з його допомогою ми швидко вправились . Все І ось я зараз відношу зелений чай останньому клієнт на годиннику показувало, що до закриття кафе залишилось півгодини, я думала , що клієнтів вже не буде , але несподівано в двері знаходить той кого я найбільше боялась тут зустріти він пильно на мене подивився із усмішкою на обличчі попрямував саме до мене, я від жаху просто почала відступати назад так і не помітила як оперлася в стіну , хотіла крикнути " Дмитро допоможи мені " , але не могла боялася що мене почують.
- Ну що Софія , ось ми зустрілися - веселим голоском щебече він.
- Пішов геть звідси - закричала я.
Коментарі