Поразка
Як побороти грудня град Хто з нас здолає нездоланне, Щоб непримітний щастекрад Віддав тобі й мені бажанне... Для цього б'юся повсякчас У надстосильні урагани, А в голові вирує сказ. Грудневий град залишив рани. Тепер вже неспроможний вщент, Я розумію, що даремні, Ті почуття... Ловлю момент — Іду в простори потаємні. Ти чула постріл, я — твій крик, Ти бачила як я тікаю, Тепер що хочеш, те й роби... Мене ніщо вже не торкає.
2024-01-13 18:54:28
2
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2357
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5215