Моя душа...
Антон Шаталов
Ця рана незагоїна гниє, Темніша ночі кров'яна і рвана стала, А будь-якої миті так пече, Мов лезо майже плавлене приклали. Парує димом, що смердить як труп на сонці, Пульсує в ритмі вкраденого щастя, Моїх надій, ілюзій майстрування, Дзвінкого і веселого життя... Не куля ворога потрапила у тіло, Не меч уп'явсь мені у тлінне серце. Ба може псих скормив мене уміло? Його собаки рештками нажерлись? Хай краще б так, тоді б мені журитись, Від рани невзаємного кохання — Не довелось в кущах однім тремтіти, Думок не знав зловісного картання. І кров би почорніла не гнила, Аби любові грішної не знала, Дурна, і знищена баталіями рана, Моя душа...
2022-12-26 09:07:27
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Бентежно...
Відповісти
2022-12-26 21:04:01
Подобається
Інші вірші поета
Моя боротьба Україно ... Рапід Дилема Героїзму
Інші поети
Katrin Pirs
@katrin_pirs
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2353
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5131