Мертва
У світі вимерла латина, Шумерська мова теж лягла, І так боюся, мов дитина, Що зникне раптом і моя. А як то стане, що ж то буде, Російську вивчать всі при всі, Англійську чутимемо люде, Щоб вмерти в полі, в чужині? Аби ж пошвидше у Європу, А на своє нам наплювать. Без мови зроблять з нас худобу, А німець як казав Тарас, Картоплю висадить у Шполі, А в Жмеринці підніме стяг, Почорно-червоно-пожовтий, І то уже його земля. А що були тут українці, Ніхто ніколи не згада. Без мови нашої в домівці, Ми розбредемсь по жебраках.
2023-07-08 22:57:02
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Про наболіле... Дуже актуально та влучно🙂
Відповісти
2023-07-09 10:50:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2277
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2556