Ego

Антон Шаталов

Я ні, не пташка, ні не супермен, Я не пілот і я не космонавт. Мій септакорд закінчується "ре", З екзаменів життя є автомат. Я не пожежник, я не рятувальник, Я не шукав зі Скоттом полюса. Я не моряк і навіть не пірнальник, Не накривався в мене акваланг. Живу й творю нудний і трохи п'яний, Без крил літаю — ріжу небеса. В глибини Маріанські я пірнаю, Шукати шлях в незнаності буття.

2023-03-11 21:25:23

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Микола Мотрюк

Ви - музикант..?)

Відповісти

2023-03-12 08:59:29

Антон Шаталов

@Микола Мотрюк 6 років гітари + синтезатора скоро купуємо, тож мабуть так

Відповісти

2023-03-12 11:42:58

Микола Мотрюк

👍

Відповісти

2023-03-12 11:44:21

Подобається

Інші вірші поета

Гуманістика Романтика... Аромат мандарини Дивіться людині у очі

Інші поети

Shadar Navi

@shadar_navi

Ally San

@allysan1210

Szekisurutempo

@szesute

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2528

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1681