Дві барви, що живуть в мені
Дві барви, що живуть в мені — Червона й чорна, Мов пустеля ночі, Що захлинулася спотворена в крові. Дві барви, що яскрять в огні, Тріпочуться, палають Та не тліють. І віра в правду вклалася до рук, А віра та сталить потужно дух, І сяє золотом на променях зорі, Що зветься Сонцем. І небо у тих барвах в пилині, До ранку ще породжували горе, Та не ті: Не чорна і червона мов прокляття, А як блакить і золото ланів Єднаються у зареві багаття, І досі ще лякають ворогів. Мої ті барви вічні і нетлінні, Червона й чорна, жовта й голуба, У них життя, із ними мої мрії, У них живе велична боротьба!
2023-08-24 20:05:20
9
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2666
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3288