Допоки можеш
Антон Шаталов
Кажи, кажи і не мовчи, Не стримуйся бо, ми живемо раз. Кажи що думаєш, на вухо шепочи — В майбутньому багато жде образ Кажи лишень поперед доломини, Кажи що "лю...", кажи "що хочеш те", Аби собі летіти на всі крила, Кажи про все, кажи, кажи про все. Про заздрість, біль, про смутку завивання, Про зледеніння у чиїйсь душі кажи. Аби не здибало у ладані прощання, Допоки можеш — завше говори.
2023-06-02 19:19:06
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Чуттєво
Відповісти
2023-06-02 21:02:20
Подобається
Лео Лея
Точно так і є
Відповісти
2023-06-04 04:24:45
Подобається
Інші вірші поета
Генерал Дух незвичайний Роялізм. Коло Думка ІІ
Інші поети
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4505
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11991