У місці де тебе колись побачив
Антон Шаталов
А я ще досі тамочки сиджу, У місці де тебе колись побачив, Де вперше зрозумів твою красу, Що місяця серпанком вкрилась наче. У місці де тебе колись побачив, Чекаю знов під зливами дощу, Аби узріти чисту, незрівнянну І вільну наче птах на висоті, Що хоче ласки, хоче політати І полетить далеко на крилі, Зламавши надокучливії ґрати, Бо вільна наче птах на висоті. І коли скажеш ти мені уже: "віддай", То я віддам себе і свóю душу, І далі буду ждать на самоті, У місці де тебе колись побачив. І хай гримить гроза і йдуть дощі, Тебе мені завжди не вистачає, І хай мене й не вистачить тобі, Але борись і визволись з під ката, Багнюкою чекання не пливи, А в місці де тебе колись побачив, Ще досі сили кажуть: "підожди".
2023-08-10 14:03:17
9
0
Інші вірші поета
Монолог Гамлета Аромат мандарини В смерканні Африки А какая разніца?
Інші поети
arion _4
@hranutel
Solo Frau
@frausolo
Vici Queen
@BlackBeauty17
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4607
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4855