Ти не намалюєш мій портрет
Дівчина Осінь
Ти не намалюєш мій портрет І не торкнеться до паперу олівець. Стоятиме в кутку старий мольберт Звелося все давно вже нанівець. Нема натхнення, світло падає не так, В палітрі фарб не вистачає Та навіть музика не грає в такт. Марно трудивсь, усе коту під хвіст! І поспіхом усе складаєш по шухлядах. Невже десь розгубив ти свій мистецький хист? І вогник вже згасає у твоїх лампадах. © Дівчина Осінь
2021-08-02 21:46:23
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
Гарна рима. Легко читається. Цікавий вірш 🌠👏
Відповісти
2021-08-05 11:52:51
1
Дівчина Осінь
@Мілена_Мі , спасибі❤️
Відповісти
2021-08-05 13:51:44
Подобається
Інші вірші поета
Ассоль в навушниках грає пост панк Я зустріну тебе восени... Магія нічного міста
Інші поети
Jeon Jungkook
@xj_jk97x
Vici Queen
@BlackBeauty17
Lilya Foxyyy
@LillyFox
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2441
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2064