Якось Орум намагався пояснити принцип роботи тутешніх машин та їх особливості. З двогодинної лекції Єлена винесла для себе лише дві речі.

По-перше, їздили машини за рахунок спеціальних кристалів, які виготовляли дорфи у своїх майстернях та цехах. У кожному двигуні було кілька гнізд різної величини, куди  треба вставляти ці кристали. Вони зберігали у собі особливу енергію, що приводила в дію механізми. Після якогось періоду експлуатації ця енергія виснажувалась і для комфортної їзди необхідно замінити використані кристали новими. По суті, вони відігравали роль палива та акумулятора.

По-друге, у виробництві коліс не використовували гуму. Заміняв її невідомий для Єлени дуже гнучкий метал, секрет виробництва якого знали лише дорфи. Специфічні покришки мали усередині тисячі мініатюрних розпірок, що дозволяли тримати колесу круглу форму. Ну і як наслідок всього цього, такі колеса неможливо було пробити цвяхом, склом, або ще чимось, не особливо великих розмірів. Але куля пробивала колесо наскрізь і після такого, його вже не можна було полагодити, тільки викидати.

Була ще одна важлива особливість. Але вона скоріше відносилась не до машин, а до світу загалом. Тут не було електронних приладів. У тутешньому світі просто не існувало таких. Ні тобі телевізорів, ні магнітофон, ні телефонів та навіть банальних лампочок немає. Не додумалися ще місцеві вчені до такого роду магії. Максимум до чого вони дійшли і що можна було порівняти з благом цивілізації, в якій раніше жила Єлена — це кристали дорфів, які використовувалися в двигунах та світильниках. Але коштували такі світильники, як добрий пістолет. Тож у моді нині були свічки, каміни та магія вогню.

Стадіоном прокотився оглушливий рев чотирьох потужних моторів. Це змусило Єлену стрепенутися та відволіктися від роздумів щодо особливостей місцевого транспорту. Труснувши головою, тим самим проганяючи непотрібні думки, дівчина зосередила всю свою увагу на піску арени.

Старі брудні кабріолети (так їх начебто називали в зарубіжних фільмах, які Єлена дивилася в іншому житті) виїжджали на стартову лінію, даючи зрозуміти глядачам, що зараз станеться те, заради чого вони заплатили гроші й приперлися вглиб пустелі.

— Орі, давай на якийсь час забудемо про нашу гризню і виграємо цю кляті перегони загальними зусиллями, — задерикувато прокричав Ал, зручно розміщуючись на платформі за спиною водія, щоб під час повороту не вилетіти з машини, як пробка з пляшки. Плащ і капелюх він завбачливо віддав Єлені на зберігання.

— Подивимося на твою поведінку, базікало, — невдоволенню дорфа не було меж.

— От ми й досягли тимчасового перемир'я, а це що означає? Вірно! Нам потрібен план. Слухай сюди, старий буркун, механік сказав, що нам дісталося корито із середніми показниками. Тобто досить міцне та не дуже повільне. Розкинувши трохи своїми геніальними мізками, я прийшов до логічних висновків, що тобі доведеться уникати сутичок з дорфами, у яких більш міцна обшивка, а я намагатимуся нейтралізувати водяного ірні, який може завдати нам безліч клопоту. Ну і звичайно, не варто забувати про чарівних жіночок. Кілька точних вогняних залпів можуть вибити з гонки.

— Ага. Готуйся, зараз почнемо.

— Завжди готовий до веселощів, — у глибині очей Ала починало зароджуватися божевілля.

Праворуч від стартової лінії з'явилася симпатична дівчина в мініатюрній пов'язці на стегнах, малесенькому топіку і з білою хусткою в руках. Більшість чоловіків із трибун миттєво почали схвально хмикати та присвистувати. Похмуро мовчали лише ті, що прийшли зі своїми дружинами. Побачивши майже оголену дівчину, їхні обличчя стали максимально обуреними і награно байдужими. Всім своїм виглядом вони намагалися показати дружинам, що втупилися в них: «Не люблю я таких худих. Як їй не соромно з'являтися на людях у такому вигляді!? Ти в мене найкраща, люба». Проте решта народу була задоволена і схвильована. На арені з'явилася напівгола дівка з білою ганчіркою — отож це він, початок.

Дівчина підняла білу хустку над головою. На обличчі з'явилася азартна посмішка. Ревіння моторів посилилося. Потужність, що стримувалася водіями, вимагала виходу. Хустка різко опустилася. Шквал приголомшливих криків. Чотири сталеві звірі рвонули з місця, прагнучи здобути перемогу.

У лідери одразу вибилися дві дівчини. Двигун їхньої машини був потужнішим, ніж в інших, надаючи явну перевагу у швидкості. Іншим це одразу підказувало — ага, їдуть швидко, значить броня слабка, можна й лупонути по них чимось серйозним.

Одна з дівчат, та, що була вкрита татуюваннями, розвернулась обличчям до інших машин і підняла руки до гори. На її правому передпліччі спалахнула якась каракуля, що нагадувала літеру «Т». Через мить над головою магички з'явилося два величезні вогняні птахи. Їхні палаючі тіла і вказівні пальці учасниці перегонів з'єднували два маленькі вогняні струмки. Дівчина явно не хотіла поки що пускати в хід вогняних пташок, вичікуючи слушний момент.

Слідом за ними, трохи відстаючи, мчали ірні. У мага, це той, що в сірій мантії, не було видно більшу частину татуювань, але сумнівів не виникало, він чаклував. Ірні сидів на платформі за спиною водія. Очі його були заплющені, обличчя зосереджене. Машину повільно починав огортати голубуватий серпанок. Ірні теж вирішили подбати про свій захист.

Останніми їхали дорфи та Ал з Орі, зберігаючи між собою дистанцію.

Ніхто поки що нікого не атакував і не таранив. Усі набирали швидкість, придивлялися до суперників та оцінювали трасу. Розбити один одного вщент ще встигнуть.

Ось машина лідерів під'їжджає до купи металобрухту, впевнено огинає її та прямує у зворотний бік. Інші екіпажі роблять аналогічні дії. Як тільки дорфи та Ал з Орумом вирівнялися після маневру, це послужило своєрідним сигналом до початку місива. Почалася головна дія, власне, заради чого прийшли глядачі.

Дорф, який виступав у ролі мага, різко вихопив два однозарядні пістолети з широкими дулами та спробував прицілитися, але його дуже хитало. Коротун щось крикнув своєму водієві, поки не бажаючи використовувати зброю.

Ал побачив бічним зором ці маніпуляції, і вони йому не сподобалися. Маг вирішив, що не варто гаятись, і треба вдарити першим. Зосередився. Направив один із потоків магічної енергії, що вирували всередині, до татуювання у формі овалу. Але цього разу не став зводити долоні, як він це робить зазвичай, а просто повернув їх тильною стороною вниз. У кожній руці утворилося по одній невеликій пульсуючій вогненній кулі. Не втрачаючи дорогоцінних секунд, Ал крутонув лівою рукою, посилаючи одну з куль в машину, що їхала поруч. Влучив. Але трохи не туди, куди хотів. Куля з полумʼя залишила вм'ятину в правих дверях кабріолета дорфів. Це здорово струсило супротивників, змушуючи зменшити швидкість. Орі тепер їхав третім, сильно виляючи в різні боки, бо відчував, що тепер коротун з пістолетами захоче відповісти. Він не схибив.

Зло волаючий дорф широко розставив ноги, навів мушку на Ала, натиснув на спусковий гачок. Запальна ракета не встигла вилетіти з дула, тому що в цей момент Ал запустив другу вогненну кулю. Палаючий згусток потрапив чітко у зведений пістолет, підірвавши його. Дорф дико заревів, розмахуючи палаючою рукою.

Розрив між третьою та другою машиною почав значно збільшуватися.

У лідерів перегонів тим часом теж відбувалася неабияка боротьба. Дівчина, одну за одною, посилала вогняних птахів у машину переслідувачів. Але сенсу було мало. Всі вони розбивалися об водяний купол, створений ірні.

Треба було робити поворот, тому дівчина припинила обстріл, переводячи дух. Пташки забирали надто багато енергії.

Чотири машини розвернулися, проїжджаючи впритул до трибун, водії вдавили педалі газу в підлогу. Друге коло.

Орі, дивлячись у дзеркало заднього виду, помітив якийсь рух на машині суперників. Ох, не на добро це. Один із дорфів, тримаючи в руках сокиру, акуратно перебирався на капот.

— Ал… — схвильовано почав Орум.

— Бачу! Не боїсь, я розберуся! Ти краще допоможи мені! Пригальмуй зараз! — кричав найманець у вухо Орі, бо гул над ареною стояв неймовірний. Кожен уболівальник вважав сьогодні своїм обов'язком зірвати голосові зв’язки.

Кабріолет, з войовничим галасливим дорфом на капоті, різко почав скорочувати дистанцію. Орум теж зменшив хід. Коли між машинами залишилося не більше пари ліктів, коротун з сокирою, не гаючись, стрибнув уперед. Скільки ж хоробрості у цього маленького бородатого чоловічка? Вже в польоті, дорф помітив на плечі височенного чоловіка татуювання у формі «W» і злісну посмішку, але було вже пізно щось робити. Перед Алом утворилася вогненна хвиля у вигляді півкола. Найманець імпульсом послав її назустріч воякові. Наростаючий гул. Бах. Налетівши на дорфа, хвиля відкинула коротуна назад на лобове скло. Удар вийшов настільки сильним, що, розбивши скло та сталеву решітку на ньому, літун врізався у водія і вибив того з крісла. Машину різко повело ліворуч. На шаленій швидкості некерований транспорт зніс одну з перегородок, що сполучала трибуни, і, проїхавши ще невелику відстань, зупинився.

Глядачі вибухнули захопленими оваціями. Натовп тріумфував від такого видовища. Але через пару секунд усі знову трохи вщухли, адже перегони тривають.

Об'їхавши купу заліза, учасники продовжували заїзд уже вшестеро. Наступний відрізок до чергового повороту пройшов без будь-яких змін або подій. Лідери перегонів намагалися утримати позицію та всіляко обстрілювали заклинаннями переслідувачів. Орі ж, гнав на максимумі, намагаючись наздогнати решту. Знову поворот, і ось останнє, третє коло.

Дівчина, що посилала атакувати птахів водяний купол знову і знову, виснажилася. Піт градом лився по обличчю, руки зрадницьки тряслися. Припинивши на мить обстріл, магічка направила залишки магічної енергії з різних кінців її тіла до того ж татуювання, що нагадує букву «Т». Піднявши руки над головою, вона зімкнула долоні й заплющила очі, максимально концентруючись на чаклунстві. Через пару секунд дівчина неквапом розвела руки в сторони, перебираючи при цьому пальцями. З'явився вже знайомий птах з маленькою ниткою. У міру того, як пальці ворушилися, птах зростав у розмірах. Незабаром над головою чаклунки пурхало щось із крилами, не на багато поступаючись у розмірах машині. У Ала мимоволі відвисла щелепа від такого видовища. Дівчина явно знала у магії трохи більше, ніж середньостатистичний вогняний чаклун. Розплющивши очі, учасниця змагання направила своє творіння по дузі, у бік ірні. Опинившись за їхнім автомобілем, птах різко підпірнув під водяний купол і вибухнув. Що дивно, жодного характерного звуку не було. Куля, не витримавши потужності вибуху, луснула, як мильна бульбашка.

Дівчина тремтячою рукою витерла піт з чола, вдоволено посміхнулась і впала на дно автомобіля від перевтоми. Вона знепритомніла. Ірні ж, що сидів на платформі й підтримував водний захист, зрозумів, що сфера зникла. Він неквапом встав на ноги, обтрусив мантію від пилу та озирнувся на всі боки. До переслідувачів було ще далеко, а ось дівчина-водій, що залишилася на самоті, його явно зацікавила. Хруснувши кісточками пальців, Ірні направив праву руку у бік лідера гонки. Гострокінцевий візерунок на його шиї вкрився голубим серпанком. Тепер лишилося дочекатися вдалого моменту. Наближався останній поворот перед фінішною прямою.

Коли до гори мотлоху залишалося ліктів двадцять, маг трішки смикнув правою рукою вгору. Тієї ж миті, перед капотом машини, за кермом якої була дівчина, виросла загострена крижана брила, висотою з людину. Водій встиг зреагувати. Машина різко повернула ліворуч, рятуючись від перешкоди. У неї це вийшло, але радість тривала недовго. Не встигнувши загальмувати, кабріолет врізався у височенну купу металобрухту і заглох. З верхніх ярусів, прямо на трасу, посипалися різні покручені деталі та інший мотлох. Але ірні встигли проїхати до того, як все це впаде, тому на обличчі водія вже читалася ейфорія від перемоги.

— Ал, ірні вже проскочили поворот! Якщо ми зараз щось не зробимо, то опинимося в прольоті, — паніка починала потихеньку охоплювати Орума.

— Я можу спробувати збити їх зі шляху, тим самим вигравши трохи часу, але мої сили вже на межі. Я можу вирубитися.

— Тобі явно треба зайнятися своїм розвитком, а то всього пара заклинань, а ти вже видихся, — почав було голосити дорф, але передумав продовжувати, зараз було не до цього. — Роби, що треба, перегони я і без тебе зможу закінчити! Дій, вони близько!

Машина суперників швидко наближалася на зустріч. Ал, випроставшись у повний зріст, направив потоки магічної енергії, що залишилися, не виснажені, до татуювання у формі «W».

Терпіння. Потрібно вигадати момент. На секунду раніше чи пізніше, і він навіть не зачепить їх. Капот суперника вийшов на рівень із капотом Орі. Імпульс. Потужна вогненна хвиля з неймовірною силою вдарила у бік кабріолету ірні. Той, не витримавши натиску, відлетів ліворуч і затих. Успіх! Водій у паніці почав намагатися знову його завести. Не виходило.

— Гони Орі! Гони до перемоги, мій маленький лисий скакун! — верещав Ал від захоплення, вмить забувши про втому. — А-А-А! Попереду всякий мотлох розкиданий на дорозі. Ми програли, ти ж через свою пов'язку половину не бачиш.

— Не боїсь, шмаркачу, зараз ти побачиш, на що здатний справжній дорф, — самовдоволено посміхнувся Орум, заходячи в поворот.

На дорозі валялися величезні шматки побитого металу, які впали з верхівки гори. Відстань між ними мінімальна, а наїхавши на такий сюрприз, можна було і не мріяти про перемогу. Але не тут то було. Орі лавірував між сміттям, як справжній гонщик, який займався цим усе життя. У Ала вже вдруге за сьогодні відвисла щелепа без його відома. Давно він так часто не дивувався. Об'їхавши останню перешкоду, машина виїхала на фінішну пряму, і дорф втопив педаль газу до упору, мчачи до перемоги.

Ірні нарешті завів свій кабріолет, разу з сьомого. Рушивши, і потихеньку набираючи швидкість, водій звернув увагу, що супротивник близько. Обидві машини зрівнялися за кілька секунд. Натовп захоплено кричав щось на кшталт: «Давай! Тисни! Зроби його».

Єлена мимоволі підвелася зі свого місця на трибуні. Такої напруги вона не відчувала вже давно. Сама того не помічаючи, дівчина кричала разом із натовпом: «Дави його».

Машини йшли «ніздря в ніздрю». Обидва маги видихнулися, тому все зараз залежало від майстерності водіїв та потужності машин. Всі глядачі в єдиному пориві встали зі своїх місць, чекаючи на розв'язку. Один тільки Калеб не встав, але його погляд був прикутий до машин, і права нога нервово постукувала по підлозі. Але цього ніхто не бачив.

Сто ліктів до фінішу. Машина ірні несподівано почала виходити вперед.

П'ятдесят ліктів, ірні на півкорпуса попереду.

Тут не витримав навіть неприступний, як скеля, Калеб. Підірвавшись зі свого місця, він почав щось нервово бурчати собі під ніс. Єлена краєм ока помітила, як засвітилося одне з татуювань на руці некроманта.

Двадцять ліктів. Наступного моменту машина ірні, яка впевнено йшла на першому місці, затихла. Просто в одну мить зник звук двигуна, що працював на межі.

Фініш. Єлена не бачила, хто прийшов першим, бо вся її увага була поглинута Калебом. Той, усміхнувшись, сів на своє місце і знову одягнув маску обличчя, що не видавала жодної емоції.

Глядачі, зірвавшись зі своїх місць, єдиним потоком кинулися на арену, вшановувати переможців.