📌 Автори, які брали участь в інтерв'ю: 
Morgan Ray
Miriam MeEst
Fenix
Антон Шаталов

📌 Теми, що розглядатимуться:
- діяльність авторів за межами платформи
- творчість
- дисципліна та мотивація
- як справлятися з критикою в свою сторону
- подальші плани та їх втілення
- проєкт "SB Awards"

• Morgan Ray - успішний реалізатор ідеї проєкту "SB Awards" (@Morgan_Ray)

* в попередніх розділах можна переглянути опубліковане повне інтерв'ю з даним автором.


— Чи я правильно розумію, що ти являєшся теж співзасновником проєкту? Нагадай свої обов'язки в проєкті, якщо вони відрізняються від інших.

— Так, я можу вважати себе саме співзасновником, адже ми всі докладали зусилля для того, щоб створити проєкт і для того, щоб він існував в майбутньому.

Мені прийшла ідея в голову, а ми спільно: Антон, Міріам та Ліліана втілили її в життя!


— Спочатку перейдемо до питань, пов'язаних з твоїм досвідом та компетенціями:

Розкажи про твої попередні проєкти або досягнення в письменництві. Як вони мотивували до розвитку поточного проекту?

— Цікаве запитання. Знаєш, колись дуже давно, в нас був проєкт під назвою "GRAMOTNO"  і там ми також провели один конкурс. Але назвати це чимось серйозним я не міг, через те, що це було, швидше, заради втіхи. Мої досягнення - це мої кроки пошуку себе. І я безліч разів помилявся, падав та підіймався. На даний час я стою міцно і рухаюся до мети.

Почав працювати над трилогією "Helpless" і вона буде відкрита з іншої нової сторони.  Я впевнений, що мої здобутки ще попереду. А проєкт "SBAWARDS" - це наш виклик письменникам та поетам, виклик самій платформі, яка починає свій новий виток розвитку.


— Як ти ставишся до самомотивації та самоконтролю? Як забезпечуєш себе емоційною стабільністю, щоб зберігати енергію та ефективність в письменницькому процесі?

— Самомотивація і самоконтроль - це бажання, і тільки в твоїх силах обрати яким це бажання буде. Зі стресом досить важко впоратися, тому я регулярно відвідую спеціаліста, з яким пропрацьовую багато проблем. Але, варто акумулювати енергію і давати змогу своїй внутрішній музі творити, адже це дуже важливо.


— Що тебе надихнуло на створення проєкта і які цілі ти ставиш перед собою?

— Ця відповідь може викликати багато невдоволення та гнівних коментарів, але, я не з тих людей, які будуть щось приховувати. Будучи суддею в одному з конкурсів на даній платформі, ми - журі, зіткнулися з некомпетентністю організатора, через що наробили багато шуму. І саме та несправедливість надихнула зробити щось якісне та нове. І відкрию таємницю: зі мною суддями також були Ліліана та Антон Шаталов, а Міріам була учасницею конкурсу.


— Як ти справляєшся зі складнощами або рутинною роботою, які можуть виникнути в процесі реалізації вашого проєкту? Як ви зберігаєте мотивацію, коли здається, що прогрес повільний або стикаєтеся з перешкодами?
Як взаємодієш із своїми колегами, щоб досягти спільних цілей?

— Я просто не перетворюю роботу на рутину, а роблю це, як щось приємне та необхідне. Мотивація - це обмін досвіду між письменниками та поетами. Але коли бачу ось цю повільність і так далі, то одразу беру себе в руки і нагадую, що ми працюємо на благо платформи. Дуже важливо не перегоріти. Чесно кажучи, в деякі моменти здавалося, що я вже на межі, але саме в ті темні часи з'являлися люди, які надихали.

Ми з колегами підтримуємо щільний зв'язок, але спілкуємося на різні теми. Влаштовуємо конференції, де сміємося та жартуємо, обмінюємося творчістю - це також процес нашої спільної роботи. Якщо мова заходить про дедлайн, тоді ми вмикаємося і швидше працюємо, не забуваючи про якість.


— Як ви плануєте розширювати свій проєкт у майбутньому? Чи маєте ви стратегію для подальшого розвитку та просування проєкту?

— Майбутнє покаже нам шлях, але в наших планах є зробити масштабні конкурси накшталкт "Книга року", або найкращі книги в жанрах тощо. Разом з командою ми зможемо зробити магію, а якщо з'являться нові люди, які захочуть до нас приєднатися та надати свої ідеї, ми обов'язково їх підтримаємо в цьому. Я знаю, що ми ставимо високу планку для себе, але інакше не може бути. Surgebook - це не просто платформа, а ціла літературна індустрія, яка в майбутньому зможе мати кращих серед кращих.


—  Що ти вважаєш за потрібне порадити учасникам проєкту?

— Як організатор я раджу кожному з учасників читати правила, вимоги і всю інформацію стосовно проєкту. Адже це захищає вас та інформує про можливі негаразди.

Як письменник я раджу бути собою, та просто писати від душі, не забуваючи про завдання.

• Miriam - талановитий автор та співзасновниця проєкту "SB Awards"  (@Miriam_MeEst_)

— Якими проєктами або заняттями ти займаєшся поза платформою? Які твої інтереси та хобі, і де навчаєшся?

— Я навчаюсь у вищому навчальному закладі на філолога. Із хобі важко щось визначити, скоріше пробую трохи, коли маю час розслабитись: це і читання, і ліплення з пластиліну, скупляю канцелярію, щоб потім оформити свої чернетки, якщо на це буде настрій. Важко назвати хобі те, чим займаюсь рідко і тільки у пориві сильного бажання, але мені це подобається.


— Який твій досвід в письменництві? Які жанри найбільше цікаві, і в яких маєш більше досвіду?

— Іншим моє писемне життя здається невидимим або одноманітним, однак  письменництво стало одною з основ мого світу - чуже і своє. Я роками досліджувала його, читала про нього, намагалась набратися теорії, навичок і обрала спеціальність життя саме з потягу до текстового буття себе й інших. Я досліджувала себе як митця: чи я гідна цього? Чи можу працювати в стіл? Що означає свобода натхнення і слова? Де їх межа?

А про жанр то окрема тема, бо довгий час не могла визначити його у своїх творах. Простіше кажучи, до яких я "не торкаюсь". Я себе пробувала на конкурсах у різних жанрах і можу сказати, що мною володіють ідеї. Та якщо визначати, то найчастіше все ж пишу у жанрах повсякденності та містики. Вони мені цікаві, бо завжди хотіла писати про те, що нас оточує. Скептикам наголошу, що на містику теж дивлюсь як на частину цілого, частину міфологічного світогляду, котра є невід'ємною частини людства, на мою думку.


— Можливо, є якісь майбутні плани на розвиток письменницької кар'єри?

— Я можу мріяти, але не скажу, що це переростає у цілі чи плани. Поділюсь, що хотіла б написати щось важливе для людей, щось чим можна буде пишатися.

Я не пишу романи, мені важко писати, щось довге, бо це займає тривалий час і концентрацію, але все ж вірю, що і короткими історіями можна вразити, бо якщо роман - це все життя, то малі прози, оповідання, новели - це моменти. Достатньо абзаца, щоб виразити красу або сум світу.

Та все ж було б добре колись спробувати себе і у ролі романіста. Життя непередбачуване, як й ідеї мистецтва.


— Добре, а які відгуки та реакції читачів на твої власні твори запам'ятовуються найбільше? І як, на твою думку, правильно реагувати на критику в свою сторону?

— О, на цю тему мені є що сказати, бо для мене писати коментарі і отримувати їх - насолода.

Найбільше запам'ятовуються відгуки, котрі наповнені думками читача, його сприйняттям і осмисленням твору, що йому дав мій твір, чи що знайшов, виділив для себе. Словом, читацька думка для мене є важливою комунікацією в світі, де автор промовляє через свою роботу, а споживач через свої переживання цього.

Я зустрічалась з критикою не публічно, а більше у приватних повідомленнях зі знайомими мені людьми. Скажу річ, котра комусь може здатися грубою, але такого висновку я дійшла, переживши це на собі: критика важлива, бо вона показує хто справді митець у цій сфері. Є багато людей, що вважає письмо ділом легким, або не таким важливим для себе, як щось вагоміше. Так зі мною було при малюванні. Це просто хобі, і коли це хобі, то критика ламає шляхи вперед, людина знеохочується, дає волю емоціям та розчаруванню у собі, натомість інша справа, якщо це справа важлива для тебе: тобі боляче, але ти йдеш далі творити.

Коли бачу критику запитую себе: чи це раціональна критика, чи просто негативний відгук? Чи ця критика вказує на мої помилки і дозволить мені вдосконалити свій витвір, чи критика несе лише власну думку людини, котра, можливо, не бачить ідею так як письменник? Так, інколи навіть раціональна критика може бути лише наслідком непорозуміння двох світів. Коли я уникаю сцену, щоб вкласти у це щось, а іншому здається це помилкою.

Критику потрібно аналізувати, але перед критикою потрібно стояти з чітким розумінням свого твору.

Якщо дуже хочеться відповісти критику- не тримайте себе, бо інколи кажуть "ігнорувати", але не всім ця позиція подобається. Просто залишайтеся гідною людиною, ввічливою і водночас турботливою матір'ю чи батьком свого твору та ідей. Підходьте до критики з посмішкою ☺️


— Абсолютно погоджуюсь з твоїми словами, а тепер давай перейдемо до самого проєкту.
Відомо, що ти мала спочатку бути учасником проєкту. Які були обставини, які призвели до того, що ти стала співорганізатором проєкту замість участі в якості учасника? Які були перші дії після того, як ти дізналася про цю зміну ролі? Як ти бачиш свою роль як співорганізатора проєкту? Чи шкодуєш про прийняте рішення?

— Я б дуже хотіла бути учасником, бо конкурси це завжди розвиток та експеримент, а також, під час розробки проєкту, коли дивишся на ці ідеї, обдумуєш їх, то хочеться теж бути на ряду з учасниками і написати у цій темі, такі речі надихають, однак останні події вирішили інакше. Моя зацікавленість конкурсами дозволяє мені глибше поринути у цю роботу.

Все почалось з пропозиції і я спочатку неочікувала, що буду співорганізатором. Для мене то був момент шоку, бо налаштовувалась лише допомогти і порадити (о, а це я люблю). Але я задоволена, що все ж маю шанс не лише користуватися працею організаторів конкурсів, а й робити цю працю, дарувати те, що люблю сама. Завжди цінувала роботу організаторів та журі конкурсів, у котрих брала участь, бо це відповідальна та творча праця задля інших!

Я настільки була шокована зміною ролі, що спочатку хотіла м'яко відмовитися, але все ж вирішила, що це теж спосіб розвитку і те, що у команді у нас вийде розгорнути обійми культури максимально круто.

Яку я бачу роль у співорганізації проєкту мені важко визначити самій, я покладаюсь у цьому питанню на колег. Вважаю, що без мене б точно нічого не розпорошилося б, але я радо словом передаю потрібні емоції та почуття, ділячись важливістю тем конкурсу та загалом конкурсів. Більшого не скажу, бо надто сором'язлива, напевно.

Поки що не шкодую про прийняте рішення (відповідаю так неоднозначно, тому що за власним світоглядом не обираю якусь конкретну позицію у чомусь, досвідчуючи що у комунікацій та подій свої характери та бачення на мою роль у будь-чому). Я рада служити іншим, дарувати свою працю для розвитку нашої літературної культури. Переконана у важливості конкурсу, його актуальності та користі. Безсумнівно, такий проєкт українські автори потребували! І він принесе задоволення та соковиті, гарні й корисні плоди для нашої культури і для кожного учасника та журі. Бути частиною цього для мене випробування, бо ох як хочеться теж бути учасником 😉


— Буду чекати твоєї участі в інших майбутніх проектах, впевнена в тебе є чим здивувати читачів!
Наступне запитання: чим ви відрізняєтесь від інших письменницьких проектів на ринку/платформі? Як ви намагаєтеся залучити аудиторію та зацікавити її вашим проектом?

— Наш проєкт дозволяє не просто зосередити конкурси в одному визначеному місці, що є важливим для правильної комунікації, концентрації та дозволяє слідкувати за новинками на сторінці конкурсів, а також має окреслені правила, так звані права й обов'язки, котрі дозволяють зберігати справедливість та щирість в оцінюванні. Проєкт є центром для саморозвитку, а також поширенню української літератури, дозволяючи поглибитись у письмо не оглядово, а більш глибоко, набуваючи навичок у різних жанрах і напрямах та дозволяє навчитися письменницької гнучкості. 

З особистого боку скажу, що досі мені не вистачало існування такого проєкту, пробуючи різне, я зрозуміла важливість нерозпорошеності, а також широкого жанрового направлення.

Учасникам хочеться навчатися, творити, здобувати навички і постійний пошук конкурсів звідусіль засмучує та втомлює (спираючись на власний досвід, котрий може відрізнятися).

Намагаємося розголошувати його серед користувачів платформи і не тільки. Найголовніше, що спілкуючись з письменниками та поетами, більшість бажає конкурсів і у постійному пошуку, тому із задоволенням ділимося з майбутніми учасниками та читачами нашим проєктом. Головне - бути активним і залучати до цього й інших.

Це спільна праця для створення літературного світу, бо без аудиторії цей світ неможливий!


— За твоїм професійним досвідом, які корисні поради можеш надати учасникам проєкту для підвищення ефективності їхньої роботи?

— Не сумнівайтесь у собі! Не сумнівайтесь чи зможете подолати жанр чи тему, чи зрозуміли завдання чи ні (мала саме такі часто питання, коли обирала конкурси для своєї участі), довіртеся своїй творчості, своєму мистецькому відчуттю прекрасного й літературного, дозвольте собі експерименти, беріть участь з думкою: це ще один крок до мене самого та моїх читачів. Шукайте у конкурсах те, що дозволить вам розширити свої рамки та дозволить наповнити вас новим. Коли беретесь за роботу, то зважайте на те, що хочеться сказати вашому нутру на цю тему. Завдяки цим експериментам ви точно будете знати, які жанри чи теми не для вас, а які захоплюють вас. Все пізнається у досвіді. Визначте для себе: "Для чого я це роблю?", - і йдіть, тримаючи це речення перед очима. Я роблю, щоб промовляти; щоб спробувати себе; щоб познайомитися з цим; щоб вийти з творчої кризи; щоб провести гарно час; щоб знайти своїх читачів; щоб знайти тему для свого нового твору, - причин безліч, але її знаєте тільки ви!

• Fenix - амбітна письменниця та співзасновниця проєкту "SB Awards"  (@F_Hope)

— Хотіла б поцікавитися твоєю діяльністю за межами платформи. Чим ти займаєшся, де, можливо, навчаєшся та які в тебе хобі?

— Ну якщо можна так сказати, на SB зі мною літери, а за межами платформи числа. Завжди хотіла максимально пізнати світ, тому цікавлять різні теми.

Навчалася на факультеті міжнародних економічних відносин, наразі працюю в сфері аудиту. У вільний час читаю книжки, дійсно пірнаю в написане й проживаю ще одне життя. Передивляюся старі кінострічки, де ні кольорів, ні голосів, а коли є настрій беруся за графіт і малюю.


— Я помітила, що на платформі ти не так давно, судячи по датам перших твоїх публікацій. Можливо, зможеш поділитися, чи є в планах створення власних робіт/проектів.  Можливо щось із цього вже втілюєш?

— Насправді на платформі я вже роки 4. Працювала над власними творами, проте залишила їх на столі, не знаю чи повернусь.

Була жага створити проєкт, який би дійсно об'єднав людей і приніс в їх життя щось незабутнє, проте не вистачило запалу і життя пустила у понурі кольори.

І от зараз мені випала нагода попрацювати з чудовою командою над проєктом, що так точно відповідає моїм минулим задумам. Сподіваюся, з цього вийде щось дійсно прекрасне, що надасть запалу нашим творчим душам.


— Надіюсь що скоро побачимо твої індивідуальні роботи!

Перейдемо тепер до проєкту. Нагадай свої обов'язки. Чи була це твоя ініціатива приєднатися в ролі співорганізатора до проєкту? Які очікування були в тебе перед стартом?

— Ми працюємо над спільною справою, готові підтримувати і робити що необхідно, а як конкурс набере обертів, займатимуся конкурсними роботами.

Взагалі, коли тільки побачила допис про проект, вагалася, бо хотіла і участь приймати зі сторони конкурсантів, і займатися організацією, тому просто написала про свої думки в коментарях і мене запросили.

Про очікування, я була у захваті від ідеї, що так була мені близька, проте взагалі не очікувала, що матиму можливість реалізувати задум разом з командою чудових творців!


— Як би ти описала значимість вашої сумісної роботи для платформи та учасників в цілому?

— Як на мене, даний проект – можливість для платформи, яка багатьом стала рідною, спалахнути новим життям, як той Фенікс.

Також це можливість для учасників розкрити себе та стати тією іскрою, що допоможе вивести на новий рівень не тільки нашу платформу, а й українську літературу в цілому.


— Що ти вважаєш за потрібне порадити учасникам проєкту?

— Учасники, ми чекаємо на вас з нетерпінням!

Насправді не вважаю, що маю право роздавати поради, але є слова, котрі можуть допомогти, принаймі так в мене, спалахувати знову й знову.

Попри все бути собою, бути вільним, бути сильним, підійматися і йти навіть коли страшно і сил здається вже немає.

Пам'ятати, що ми незламні.

• Антон Шаталов - успішний реалізатор ідеї проєкту "SB Awards"  (@draterius)

— Я помітила в твоїх блогах, що ти дуже наполегливо готуєшся до вступу у виш і береш активну участь у соц житті школи і звідси в мене питання: чи можеш поділитися своїми планами на найближче майбутнє в плані навчання і життя?

— Нині я маю єдину мету: складання НМТ і творчого конкурсу, а вже потім, сподіваюся, на успішний вступ до вишу (адже я хочу стати режисером театру та кіно). Ось варто почекати триместр і можливо я стану студентом. Якщо ні — піду в ПТУ і навчатимусь там (жарт). Запасним плацдармом буде вчительська нива, і якщо так, то я збережу спадковість від бабусі-вчительки на посаді викладача історії.


— Маю ще питання на тему мотивації та дисципліни, чи поєднуєш ти якось ці поняття в своїй роботі? Чи щось все таки домінує? Можливо ти маєш якісь поради для підвищення дисциплінованості в житті?

— Самомотивація буває працює, а буває, що вона покидає моє духовне обійстя, гучно гепнувши дверима. Так само і дисципліна. Можна сказати, що я солом'яна людина, котра легко запалюється і швидко згорає. Це моє припущення, інші кажуть навпаки, що я доволі амбітний. Мабуть так, я вперто крокую до мети, долаючи гидкий настрій, прогинаюся під щось, але йду (тобто, не нехтую життям інших, намагаюся не зіпсувати нікому долю). Виходить, що мені не начхати на інших. Себто, я гуманно крокую вперед, оточую себе тими, хто мені до вподоби. Як так? А ось так. Все доволі заплутано, але цікаво


— Які в тебе джерела натхнення і мотивації? можливо це музика, твої бажання та цілі?

— Зазвичай, все приходить якось раптово. Сумніваюся, що той запал мені надавала музика чи решта видів мистецтва, але першочергово це все те, що мене оточує. Найчастіше натхнення приходить від щирої і комфортної розмови. Мене можна вважати акумулятором, що збирає у собі енергію. Так, вона буває і негативна і позитивна. Буває хочеться радіти і творити, а буває впасти й кричати в сльозах. Тож моя творчість як і я - кардинально залежимо від спілкування із ближніми.


— Надіюсь твоя енергія буде поширюватися і на твоїх колег по проєкту, бо зараз ми переходимо до цієї теми.

Я обізнана лише в тому, що ти являєшся співзасновником SB Awards, тож поділишся своєю роллю там? Які обов'язки ти виконуєш?

— Зазвичай я створюю блоги й решту інформаційних текстів для їхнього публікування на каналі, чи ж на сторінці проєкту у Surgebook. Тобто, я виконую ролю прессекретаря. Також я коректор у прямому сенсі цього слова, адже коригую тексти, що створюють мої колеги для SB Awards.


— Коли Морган тобі написав з ідеєю про проєкт, то які в тебе були очікування перед тим як запустити його? Чи був у тебе страх брати таку відповідальність і як ти здолав свої сумніви (якщо вони були) що в тебе буде змога поєднувати і проєкт і свої справи в житті про які ми вже говорили?

— Головне те, що в мене не було ніяких вагань, адже, на мою думку, SB Awards має великі перспективи. Чому? Та тому що ми (Surgebook) не маємо конкретного скоригованого місця для різноманітних літературних змагань. Через то трапляються певні непорозуміння із системою оцінювань і так далі. Ми ж з Морганом мали нагоду бути журі на одному з подібних конкурсів. Був скандал, а я не люблю таке. Після цього у Моргана виникла ідея самим то все створити і нині все є, так як є. А поєднувати життя із SB Awards не важко, точно так, як і поєднувати його із школою, універом чи роботою. Головне розуміти те, чого я хочу. 


— Рада, що такі проєкти як SB Awards почали існувати на платформі. Перспектива для авторів неймовірна! Хочу дізнатися, скільки часу зайняло створення такого масштабного проєкту? Певне виникали складнощі?

— Складнощі були, є і будуть. Нашу команду добровільно покинув один із її засновників. Можливо, ця втрата могла б спровокувати ефект доміно і ми б посипалися усі, але ні. Команда тримається мов криця. А от усе це диво створювалося довгих два, можливо й навіть три місяці. Ще трошки і бахне конфеті, адже те, що ми хочемо зробити... Воно реально неймовірне!


— Впевнена, що можливі подальші складнощі ви будете сприймати з викликом продовжувати далі свою роботу!
Чого б ти хотів побажати/порадити учасникам проєкту?

— Вельмикрутезні! Творіть, розвивайтеся, завше йдіть до своєї мети. Навіть якщо ви будете робити один крок уперед, а два  назад, рано чи пізно досягнеться те, чого хочеться. Дивуйте, малюйте, вірте у себе й у своє оточення. Дорогий читачу, завше борися за свою правда, але не забувай того, що ти — людина.