статика та істмен кодак

Віталій Босий

я ніколи не був милим, в тому плані, що не кричав про Бога і не дрочив на Мері Поппінс. всі інстадіви з оголеними грудьми, та стегнами у перспективі, бліда шкіра і роковий погляд. хтось тут точно знає місцевий фетиш ніхто не хоче торкатись бруду - ідеальні сторіс в ідеальному світі. вони нервово ходять навколо останнього стільця, з гордо піднятими підборіддями, і бояться не прогавити момент. не називай мене милим - я б продав тебе за один пожмаканий доллар, чи касету з найбруднішим бдсм-порно. не посміхайся, якщо всередині нічого не горить. я ж бачу, як тремтиш серед білих стін і кожне слово віддає вульгарністю. я ніколи не любив мистецтво, яке вчаться любити, і між двома яблуками обирав тільки червиве. так і з людьми. знаєш - я завжди любив статику і кожен недолік, бо чи не в цьому прекрасність? мої товариші завжди тримались особняком і ніколи не ставали на коліна, навіть якщо їм заплатили б за це всім світом, чи треба було перевзуватись. ну, знаєш, коли починає пахнути смаженим. а я лише одна з нечітких фото, що не удостоїлась й прояву але в цьому вся суть - мені достатньо одного спалаху вся інша плівка втрачає всяку цінність

2023-10-14 13:37:37

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12804

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3608