Грандбатько (до дідуся Міші)

Віталій Босий

Летять повз мене, мов птахи, літа, Були часи, як був ще зовсім юний... На чорній сукні похилилися жита, Звучить бандура, плачуть тужні струни. Як ще тоді, я пам'ятаю осінь. Кудись одно бредуть вже зморені воли, А я до них рушаю по сільській дорозі, Не маючи охоти, й досі плинуть кволі... Куди йдете? Де шлях ваш буде? Мовчать. Отак й похмурі сірі люде - Щось будувать, щось планувать... Де мій раніш минав десяток, Сьогодні забудовують новим - Інноваційним, пріоритетним, Нерідним й зовсім не живим. Усі квапливо плинуть поміж мене, А він на човні без тривог удаль... Пливе. Ніколи думкою мене не омине Його прощання і моя печаль. Сам собі знайда й вмілий адмірал, Чужим ставком пливу назустріч небу. Так й не зустрів... Мабуть, вбачаю я таку потребу. Але поодаль вже чекає мене зрушений причал.

2021-05-21 18:00:26

Інші вірші поета

типографія.друк.вигнанець ххх палімпсест MCMXCIV - MCMXCVI

Інші поети

Momen ali

@momen_ali

Marry Dead

@marry_dead

Edelweiss

@Edelweiss

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15712

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2434