MCMXCIV - MCMXCVI

Віталій Босий

В наших словах занадто багато сенсу, В наших думках занадто багато шторму, Й пошук не має ніякого інтересу, Якщо забуваєш дорогу додому. Ти знаєш, що може смертельно вдарити, А що налякати своєю неясністю. Й думаєш, що нічого не може затьмарити Давно перевірений компас твоєї реальності. Картковий будинок змітає вітром надії, Руки круп'є сміються над кожною спробою Повернути на місце все, що розвіяла Така ненадійна духовна жадоба. Я дивлюся з тобою на чорні хмари, Хмари пильнують за нашою втомою. Та чекають, як вдарять, вселяють кошмари, З кожним разом, все більше і більше знайомі Це те, що ми зберегли до сьогодні, Стрільці давно зникли, в небі стихли стріли.. Тримаймось - йдемо край безодні. Проведи мене до своїх небосхилів. Небо встелене болем розшкрябаних ран. Не дивися назад - хвилі надто живі, Звірся з картою моря, мій капітан. Я поправлю вітрила на кораблі. Прийшов час

2021-05-21 19:43:27

Інші вірші поета

Лелека бувай, Сойєр Штиль палімпсест

Інші поети

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Дмитрий Недорубко

@Dmitry_Jerel

Макс Фолс

@pr_mikhailovich

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

1481

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15810