MCMXCIV - MCMXCVI
В наших словах занадто багато сенсу,
В наших думках занадто багато шторму,
Й пошук не має ніякого інтересу,
Якщо забуваєш дорогу додому.
Ти знаєш, що може смертельно вдарити,
А що налякати своєю неясністю.
Й думаєш, що нічого не може затьмарити
Давно перевірений компас твоєї реальності.
Картковий будинок змітає вітром надії,
Руки круп'є сміються над кожною спробою
Повернути на місце все, що розвіяла
Така ненадійна духовна жадоба.
Я дивлюся з тобою на чорні хмари,
Хмари пильнують за нашою втомою.
Та чекають, як вдарять, вселяють кошмари,
З кожним разом, все більше і більше знайомі
Це те, що ми зберегли до сьогодні,
Стрільці давно зникли, в небі стихли стріли..
Тримаймось - йдемо край безодні.
Проведи мене до своїх небосхилів.
Небо встелене болем розшкрябаних ран.
Не дивися назад - хвилі надто живі,
Звірся з картою моря, мій капітан.
Я поправлю вітрила на кораблі.
Прийшов час
2021-05-21 19:43:27
3
0