ххх
Чаруюча темінь цілує у скроні
Стихають вітри, замовкають слова
Колихається зорі в чутливих долонях
Колиса тихі ночі висока трава
Замовкають думки на вигинах тіла
І німіє контроль на тремтячих вустах
Десь розжевріє голос мій і зімліє
В мовчазних і палких паперових листах
Затамується подих в мереживнім цвіті
І дотичних до серця обрисів мрій
Та розтопиться крига, і буде горіти
У коханій тамуючій тиші нічній
Я хотів би знеструмити нерви спокуси
І артерії щастя розрізати вщент
І залишитись в цій необласканій пустці
Та не знайду коханню еквівалент
Я хотів би забути суміжні дороги
І розкреслені Богом обриси снів
Де у шторм на твої спокійні пороги
Я причалив човен своїх почуттів
Розпалилися грози, труситься грім
Не стихають дощі у самотнім саду
В роздоріжжі думок і у серці моїм
Я був щирий з тобою й на тебе накликав біду
2023-10-14 13:31:45
0
0