ххх
Віталій Босий
Чаруюча темінь цілує у скроні Стихають вітри, замовкають слова Колихається зорі в чутливих долонях Колиса тихі ночі висока трава Замовкають думки на вигинах тіла І німіє контроль на тремтячих вустах Десь розжевріє голос мій і зімліє В мовчазних і палких паперових листах Затамується подих в мереживнім цвіті І дотичних до серця обрисів мрій Та розтопиться крига, і буде горіти У коханій тамуючій тиші нічній Я хотів би знеструмити нерви спокуси І артерії щастя розрізати вщент І залишитись в цій необласканій пустці Та не знайду коханню еквівалент Я хотів би забути суміжні дороги І розкреслені Богом обриси снів Де у шторм на твої спокійні пороги Я причалив човен своїх почуттів Розпалилися грози, труситься грім Не стихають дощі у самотнім саду В роздоріжжі думок і у серці моїм Я був щирий з тобою й на тебе накликав біду
2023-10-14 13:31:45
0
0
Інші вірші поета
Послання до В.К. Шлях Агов статика та істмен кодак
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4732
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2672