Шлях

Віталій Босий

Коли спалахнуть ліхтарі, затихне гул міст Ти сховаєш пляшку в паперовий пакет Ненароком ставши вигнанцем проспектів Недостойний жодних картин і сонетів Вийдеш в ніч, сіроокий нонкомформіст Шлях буде довгим, сивітимуть кручі І приспані серпнем хвилі замруть В твоїх мріях зелених ходою цвітуть Підліткові зітхання. Їх уроки колючі Бур'яном коло серця твого поростуть Серед тих бур'янів назбирай собі квітів Хай шанують вони твої заблукалі стежини Хай плекають слова, що зриваються з уст і донині У першім зізнанні й вмираючій миті Колисатимуть обрій роз'ятрених снів Твої риси чудні вкрили тіні осель А пооддаль забуті міські бунтарі Кожним спалахом світла відштовхують ніч Так безглуздо кричать нічні ліхтарі Що повстали із зоряним небом в дуель

2023-10-14 13:26:48

Інші вірші поета

сон На тій стороні Кавалерист(и) хвилі

Інші поети

Sarang Luxeu

@sarang_luxeu

Вячеслав Коголь

@vkol

Menna Mostafa

@Menna_Mostafa

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16848

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13392