I
Віталій Босий
Нехай вже навіжене море Юртує очі мов клинок Ти завше зачиняєш штори Та крізь нитки напівпрозорі Пильнуєш бурі за вікном Нехай колись там були кручі Їх стражі мрійні стерегли І прогляділи неминуче Як море вийшло з берегів Най загубивсь ти в тому штормі І не знайшов в собі твого Й свого утішливого дому Згубив на вісі невідомій Загубленій. І що ж з того? Під небосхилом чахнуть роки А дзигарі форсують мить Мовчать світила одинокі І чвалять впевненими кроками Поки спроможні ще горіть І ти прямуй допоки взмозі Допоки тіло ще несе Нехай ярить бездонне море Й вдалечині загаснуть зорі Лиш збережи у тім себе
2023-10-13 18:43:13
0
0
Інші вірші поета
стрімголов спутник *** Лелека
Інші поети
Скітер
@Amy_Skeeter
ملاك عطوات
@WhiteAngel3011
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2726
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5228