Втома
Юлія Богута
Тільки богу відомо, наскільки гарячі серця Розбиваються вщент і чекають свого кінця, Щоб хоч трохи в житті віднайти десь таку висоту, Де б спокійно було б, де б усі віднайшли б німоту. Де б не бились від відчаю краплі в холодний асфальт. Наче люди, що б'ються об стіни. В граніт і базальт. Бо у всіх стали душі тверді і до того брудні, Що постукаєш раз і відчуєш життя на війні. Тільки богу відомо, наскільки нам важко йти. Коли любиш так сильно, що здатен спалити мости. Стерти в атоми все що було, щоб хоч раз, Стати просто потрібним для когось в цей час. Щоб хоч мить твоє тіло не кидали в цей вогонь. Бо душа вже втомилась.Їй треба лиш вірних долонь. Щоб тримали її і не дали згоріти ось так. Вона довго жила. Вона хоче летіти, як птах.
2022-12-09 18:27:35
4
0
Інші вірші поета
Невиліковна Літак Німий диван Чому ти настільки моя? (Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?)
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12734
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6082