Весна 2022 року
➒ ➊ ➊
Сильно хочу весни із відлигою, щоб втонули луги і поля. Щоб струмки із розталою кригою поринали в річки та в моря. Щоб дощі заливали дороги по всій рідній плодючій землі. Щоб величні Дніпровські пороги потонули у талому склі. Сильно хочу пташок, які з півдня прилетять з острівців нам співати. Та сильніше я хочу, щоб втопли Гради, танки й ворожі гармати 🕊 16.II.2022 р., м. Дніпро
2022-02-17 06:12:03
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дана Язовських
Чекаємо весну разом 😍💔
Відповісти
2022-02-17 20:01:59
Подобається
➒ ➊ ➊
@Дана Язовських Чекаємо! 💔
Відповісти
2022-02-17 20:17:39
Подобається
Інші вірші поета
Осінь (міра пекла, міра щастя) Місця Мамі Вибір
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2308
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12150