Осінь (міра пекла, міра щастя)
Жосслен Бомон¹ так помирав, як світ довкола в осінь рине. Холодний вітер листя вкрав, але ж я знаю – не загине, мов під звучання Морріконе², тепла природа все ж діждеться. Лиш до весни все охолоне, потім розквітне, підведеться. Осінь неначе міра пекла, яке я здатен пережити, бо рівноважна щастя мірі, що листопад може дарити. Жосслен Бомон так помирав. В уяві, мелодраматично. Холодний вітер листя вкрав. Воно відновиться циклічно -- 10.ХІ.2021 р., м. Дніпро ¹ Жосслен Бомон – вигаданий персонаж із фільму 1981 р. "Професіонал", драматичного трилера режисера Жоржа Лотнера з Жан-Полем Бельмондо у головній ролі. ² Енніо Морріконе – італійський композитор, аранжувальник і диригент. Автор композиції "Chi Mai", що стала саундтреком до фільму "Професіонал".
2021-11-10 11:46:15
2
0
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17526
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6216