Го́ри
Мені вже сняться ці простори, стежками виті древні гори, серце пульсуюче в горлянці, тіло бунтуюче уранці, налиті м’язи і судоми, ці низькі хмари. Море втоми, ріки турботи і бажання вперед іти без коливання, без відпочинку, зла та ліні, щоб кров була в адреналіні, щоб дощ очистив всі думки, а вітер пестив. Все ж таки місця ці силами повняться. Най древні гори знов насняться ☶ 24.VI-25.VI.2021 р., м. Дніпро OST: Nirvana “The Man Who Sold the World”
2021-06-25 06:56:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2524
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2197