Го́ри
Мені вже сняться ці простори, стежками виті древні гори, серце пульсуюче в горлянці, тіло бунтуюче уранці, налиті м’язи і судоми, ці низькі хмари. Море втоми, ріки турботи і бажання вперед іти без коливання, без відпочинку, зла та ліні, щоб кров була в адреналіні, щоб дощ очистив всі думки, а вітер пестив. Все ж таки місця ці силами повняться. Най древні гори знов насняться ☶ 24.VI-25.VI.2021 р., м. Дніпро OST: Nirvana “The Man Who Sold the World”
2021-06-25 06:56:37
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2546
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2394